Патофізіологічні, біохімічні і клінічні особливості порушень осмолярності крові у нейрохірургічних хворих та їх корекція (клініко-експериментальне дослідження)
Abstract
У дисертаційній роботі наведено наукове обґрунтування і представлені результати вирішення актуального завдання: діагностики особливостей дестабілізації водно-сольового балансу у хворих на нейрохірургічну патологію. Розроблено експериментальну модель синдрому гіперосмолярної гіпогідратації (аналог центрального нецукрового діабету) у тварин; досліджено функціональні зміни нервової системи, біохімічні розлади та морфологічні особливості порушень тканин головного мозку, печінки і нирок, які розвиваються при зростанні осмолярності плазми крові різного ступеня тяжкості на фоні гіпогідратації. Розроблено високоінформативний критерій превентивної діагностики порушень водно-сольового обміну у нейрохірургічних пацієнтів на основі моніторування особливостей видільної та концентраційної функцій нирок; запропоновано формулу розрахунку осмотично-об’ємного індексу сечі. Установлено, що діапазон ООІС у нормі знаходиться у межах 8,0-12,0; його зміщення у нейрохірургічних хворих свідчить про ймовірність виникнення клінічно значимих розладів водно-сольового обміну. Пониження ООІС до значень ˂ 1,0 указує на розвиток центрального нецукрового діабету. Значення ООІС ˂ 7,0 на фоні поліурії засвідчує ймовірність розвитку церебрального синдрому сольової недостатності, а ООІС ˃ 13,0 при нормальному темпі діурезу – синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Оптимізовано патогенетично обгруновані шляхи і способи попередження і корекції порушень водно-сольового обміну у нейрохірургічних пацієнтів.