МОРФО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ НЮХОВОГО ТА ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРІВ ДЕЯКИХ ССАВЦІВ

Abstract

Проведено дослідження центральних відділів нюхового та зорового аналізаторів ссавців, які належать не лише до різних рядів (Insectivora, Chiroptera, Rodentia, Primates), а й до різних екологічних груп (літаючі, напівводяні, підземні, тварини наземного способу життя, тварини відкритих просторів та наземні спеціалізовані: напівдеревні), що внаслідок освоєння різних біотопів відрізняються за екологічними та морфо-функціональними ознаками. Саме в останніх виявлено вплив середовища та екологічних факторів на організацію структур нюхового та зорового аналізаторів. Комплексне порівняння структур нюхового аналізатора свідчить про те, що в тупайї він розвинений найгірше. Це є наслідком компенсації слабкого розвитку нюху стереоскопічним зором. Найвищий рівень організації нюхового аналізатора виявлено в комахоїдних та підземного гризуна сліпака. Розвиток цього показника в інших досліджуваних гризунів різний, що пояснюється їх значною адаптивною радіацією. У структурах нюхового аналізатора вечірниці проявляються як примітивні, так і прогресивні риси організації. Зоровий аналізатор серед досліджуваних видів найкраще розвинений у тупайї. Найгірше його ланки проявляються в комахоїдних, особливо у їжака та крота, хоча структури цього аналізатора в білозубки мають прогресивні риси будови. Серед гризунів зоровий аналізатор розвинений примітивно у сліпака, значно досконаліше – у нутрії. У вечірниці структура аналізатора складніша, ніж у комахоїдних, проте значно примітивніша, ніж у гризунів.