Оптимізація лікування та профілактики хронічного генералізованого пародонтиту в осіб похилого віку
Короткий опис(реферат)
Дисертаційну роботу присвячено своєчасному та вкрай актуальному питанню сьогодення – удосконаленню комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) в осіб похилого віку шляхом виявлення особливостей імунологічних і біохімічних параметрів у біологічних рідинах порожнини рота. Встановлено структурно-вікові закономірності клінічного перебігу хронічного генералізованого пародонтиту в осіб похилого віку, що характеризуються зменшенням частоти виявлення початкових форм захворювання зі збільшенням віку. Доповнено дані стосовно того, що у пацієнтів похилого віку з ХГП на тлі помірного запального компоненту реєструється значна гіперпродукція прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-8, TNF-α) та компенсаторне підвищення IL-10, що свідчить про хронічний, імуноопосередкований характер запалення у цій когорті пацієнтів. Встановлено виражений дисбаланс між нейтрофільною інфільтрацією і зменшенням кількості епітеліальних клітин, що відображає порушення регенераторного потенціалу ясен. Уточнено динаміку змін біохімічних маркерів ремоделювання тканин пародонта (TRACP, P1CP, BSALP, остеокальцин) у ротовій рідині осіб похилого віку з різними ступенями ХГП, що дозволяє застосовувати ці показники, як індикатори активності резорбції та ремінералізації кісткової тканини в умовах імуносенесцентних змін. Комплексно охарактеризовано мікроциркуляторні порушення у тканинах пародонта у пацієнтів похилого віку з ХГП за допомогою лазерної допплерівської флуометрії, встановлено зменшення рівня вазомоторної активності, флаксомоції та індексу периферійного кровообігу, що вказує на дисфункцію регуляторних механізмів гемодинаміки внаслідок вікових змін та запального процесу. Доповнено уявлення щодо патогенезу ХГП у похилому віці шляхом виявлення тісного взаємозв’язку між рівнями імуноглобулінів (IgA, IgG, IgM) у ротовій рідині та клінічними індексами перебігу захворювання, що дозволяє розглядати ці показники як потенційні діагностичні та прогностичні маркери ефективності лікування.

