Експериментальне обґрунтування використання PRP-терапії при лікуванні трофічних виразок

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального завдання експериментальної патофізіології – встановленню патогенетичних закономірностей розвитку системних і тканинних порушень при трофічній виразці шкіри у щурів і науковому обґрунтуванню ефективності місцевого застосування плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP), як патогенетично спрямованого методу корекції виявлених порушень. На єдиній експериментальній моделі механо-хімічної трофічної виразки у щурів встановлено цілісну часову та патогенетичну послідовність розвитку системних порушень з деталізацією кінетики їх затухання чи хронізації: Доведено існування патогенетичної осі «шкіра – ендотоксикоз – печінка», що підтверджується хронологічним збігом піка системного ендотоксикозу (максимум еритроцитарного індексу інтоксикації та ліпопероксидації) з вершиною синдрому цитолізу гепатоцитів. Встановлено диференційовану кінетику елімінації ендотоксинів та імунних комплексів, де нормалізація МСМ₂₅₄ супроводжується збереженням підвищеного рівня МСМ₂₈₀ навіть на 28-му добу нелікованої патології. Розкрито хронологію гуморальної імунної відповіді за умов тривалого ранового процесу: ранній пік IgG передує відтермінованій гіперактивації IgA та IgM на 14-ту добу. Доведено хронологічний розрив між оксидативним пошкодженням і ферментним захистом: критичне виснаження відновленого глутатіону передує максимальній компенсаторній гіперактивації супероксиддисмутази та каталази. Здійснено комплексне співставлення біохімічних маркерів із паралельним морфологічним моніторингом одразу трьох органів-мішеней (шкіри, печінки та нирок). Доведено, що вогнищеве деструктивне ушкодження шкіри без лікування призводить до прогресуючих системних вісцеральних уражень – некробіотичних змін гепатоцитів та деструкції канальцевого апарату нирок із втратою щіточкової облямівки. Кількісно доведено та морфологічно верифіковано мультитаргетний коригувальний ефект PRP-терапії: прискорення епітелізації та відновлення повноцінного колагенового каркаса й придатків шкіри; пригнічення ендотоксикозу та швидку елімінацію запального протеолізу; гепато- та нефропротекторний ефекти місцевого застосування PRP з відновленням балкової гістоархітектоніки печінки, нормалізацією рівня трансаміназ та регенерацією канальцевого епітелію нирок. За допомогою математичного кореляційно-регресійного аналізу статистично об'єктивовано патогенетичну єдність порушень між рівнями пероксидації, ендотоксикозу та ферментної ланки (r = 0,86–0,93) і побудовано регресійну модель прогнозування стану глутатіонового резерву за рівнем малонового діальдегіду. Набуло подальшого розвитку наукове положення щодо доцільності використання біотехнологічних засобів збагаченої тромбоцитами плазми як багатокомпонентного патогенетичного методу лікування хронічних ран, здатного синергічно коригувати як місцеві регенеративні процеси, так і системні вісцеральні ускладнення.