Дослідження взаємозв’язку між налаштуванням протезної системи та якістю ходи у пацієнтів з транстібіальною ампутацією

Abstract

Транстібіальна ампутація (TTA) є однією з найбільш поширених форм втрати нижньої кінцівки. Це ураження суттєво змінює біомеханіку руху, що призводить до значних порушень таких базових функцій, як стабільність, перенесення ваги та якість ходи. Повноцінна реабілітація цих пацієнтів вимагає застосування високоефективних протезних систем, які б максимально відновлювали втрачені функції та покращували якість життя. Актуальність дослідження полягає в тому, що попри значний технологічний прогрес у розробці протезів, біомеханічні відхилення після TTA залишаються значною проблемою. Наукові роботи демонструють наявність асиметрій у часових та кінетичних параметрах ходи, що безпосередньо впливає на баланс та стабільність пацієнта. Метою дослідження було встановити взаємозв’язок між параметрами налаштування протезної системи та показниками якості ходи у пацієнтів із транстібіальною ампутацією з метою підвищення ефективності протезування та оптимізації реабілітаційного процесу. У роботі проаналізовано сучасні наукові підходи до налаштування протезних систем та оцінювання якості ходи у пацієнтів із транстібіальною ампутацією. Визначено основні параметри налаштування протезної системи, що можуть впливати на біомеханіку ходи (вирівнювання, компоненти протеза, індивідуальні особливості кукси). Оцінено динаміку показників статодинамічної стійкості та функціональної мобільності пацієнтів (за допомогою шкал BBS, AMPpro та тесту 10MWT) залежно від обраної методики налаштування протеза. Досліджено вплив налаштування протеза на основі даних стабілометрії (система TYMO) на якість ходи. Розроблено практичні рекомендації для фахівців із фізичної терапії та протезистів щодо інтеграції інструментальних методів контролю у процес налаштування протезних систем для підвищення якості життя пацієнтів. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні методики налаштування: вперше в межах протоколу запропоновано покрокову інтеграцію статичного лазерного юстування (L.A.S.A.R. Post) та динамічного стабілометричного контролю (TYMO) для пацієнтів рівня мобільності K3. Використанні біологічного зворотного зв’язку (Biofeedback): доведено ефективність застосування візуального контролю центру тиску на стабілоплатформі як методу прискореної автоматизації навичок ходьби на протезі. Специфікації 4-тижневого протоколу: науково обґрунтовано часові межі та зміст етапів адаптації пацієнта до протезної системи за умови застосування високоточного інструментального контролю. Практичне значення дослідження полягає у підвищенні якості протезування та мобільності, впровадженні об’єктивного контролю, профілактика вторинних патологій та зменшення травматизму. Також розроблені рекомендації для оптимізації роботи фахівців.