Прогнозування перебігу захворювань підшлункової залози: епідеміологічна характеристика, диференційований підхід та стратегії громадського здоров’я

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено комплексному клініко-епідеміологічному та медико-соціальному аналізу захворювань підшлункової залози як суттєвого епідеміологічного тягаря для сучасної системи охорони здоров'я. На основі суцільного ретроспективного аналізу масиву даних 52 історій хвороб пацієнтів хірургічного та гастроентерологічного профілю за період 2020–2024 рр., чий обсяг був математично обґрунтований за класичною епідеміологічною формулою, визначено провідні чинники ризику, особливості клінічної маніфестації та соціально-демографічні характеристики патології. У структурі госпіталізованих хворих встановлено абсолютне домінування гострого панкреатиту та його деструктивних форм (60,0%), при цьому половину вибірки (50,0%) становили особи віком понад 60 років із виразним коморбідним тлом (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет). Доведено наявність чіткої гендерної полярності тригерів: у чоловіків ключовим пусковим механізмом виступає токсико-аліментарний фактор (порушення дієти у 46,2%, тютюнопаління у 42,3%, вживання алкоголю у 34,6%), тоді як у жіночій субпопуляції домінує біліарна патологія (28,8%). Охарактеризовано феномен «тихих симптомів», який полягає у тривалому (від 3 до 6 місяців) латентному перебігу хвороби з проявами хронічного метеоризму (73,1%) та прогресуючої астенізації (78,8%), які систематично ігноруються пацієнтами. Встановлено, що недооцінка ранніх маркерів призводить до втрати критичного часу: 43,6% ургентних хворих госпіталізуються пізніше ніж через 24 години від початку коліки, а 21,2% пацієнтів через розвиток невідкладних станів первинно потрапляють одразу у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (середній ліжко-день у ВАІТ — 4,0; загальний ліжко-день — 12). У роботі науково обґрунтовано стратегію модернізації первинної ланки охорони здоров'я шляхом впровадження моделі триетапного догоспітального скринінгу (експрес-анкетування ризиків та лабораторний моніторинг) та диференційованих програм гендерно-орієнтованої профілактики. Математичне моделювання підтверджує, що практична реалізація запропонованих підходів забезпечує зниження частки ургентних госпіталізацій із 75,0% до прогнозованих 30–35%, зберігає працездатний потенціал населення віком 31–60 років та оптимізує витрати системи охорони здоров'я України.