Surgical treatment of intestinal obstruction with secondary peritonitis
Хірургічне лікування пацієнтів із кишковою непрохідністю при вторинному перитоніті
| dc.creator | Дроняк, Микола | |
| dc.date | 2026-05-29 | |
| dc.date.accessioned | 2026-06-05T20:44:58Z | |
| dc.date.available | 2026-06-05T20:44:58Z | |
| dc.identifier | https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/16146 | |
| dc.identifier | 10.11603/2414-4533.2026.2.16146 | |
| dc.identifier.uri | https://repository.tdmu.edu.ua//handle/123456789/23406 | |
| dc.description | The aim of the work: to improve the results of treatment of patients with intestinal obstruction complicated by secondary peritonitis by improving tactical and therapeutic approaches based on the study of indicators of endogenous intoxication and hepatic dysfunction. Materials and Methods. The results of treatment of 131 patients with intestinal obstruction complicated by secondary peritonitis were analyzed. All patients underwent a comprehensive clinical and laboratory examination. The severity of endotoxicosis was determined taking into account changes in the leukocyte formula, the leukocyte intoxication index, the levels of middle-molecular-weight molecules, lipid peroxidation products – malonaldehyde, diene conjugates, indicators of antioxidant protection – activity of catalase enzymes, ceruloplasmin, iron saturation of transferrin and the state of microelement homeostasis. Results. It was found that the use of hepatoprotective and antioxidant therapy allowed to reduce the duration of nasointestinal intubation in both main groups from (5.3±0.52) days in the control group to (4.1±0.40) days (1.29 times) – in patients of the first main group and (3.8±0.38) days (1.39 times) – in patients of the second main group. The initial severity of the patients' condition on the first day after surgical treatment in the comparison group was (18.0±2.43) points, in the main groups: I – (17.9±2.51) and II – (18.0±2.54) points. During the treatment, on the second day, the severity of the condition of the patients in the control group was (17.9±2.59) points, while in the first main group – (17.0±3.54), in the second main group – (16.7±2.32) points. On the 5th day, respectively, (15.3±2.36) points and (14.1±2.61) and (13.0±2.51) points, on the seventh day – (12.7±1.64); (12.0±1.67) and (11.8±1.51) points (p>0.05). Conclusions. The use of the proposed approach made it possible to reduce the duration of inpatient treatment by 12.2 % in the first main group of patients and decrease the mortality rate to 2.29 %. | en-US |
| dc.description | Мета роботи: покращити результати лікування пацієнтів із кишковою непрохідністю при вторинному перитоніті шляхом удосконалення тактико-лікувальних підходів на основі вивчення показників ендогенної інтоксикації та печінкової дисфункції. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 131 пацієнта з кишковою непрохідністю і вторинним перитонітом. Усім хворим проводили комплексне клініко-лабораторне обстеження. Тяжкість ендотоксикозу визначали з урахуванням змін у лейкоцитарній формулі, лейкоцитарного індексу інтоксикації, індексу інтоксикації, показників молекул середньої маси, продуктів пероксидного окиснення ліпідів – малонового альдегіду, дієнових кон'югатів, показників антиоксидантного захисту – активності ферментів каталази, церулоплазміну, насиченості залізом трансферину та стану мікроелементного гомеостазу. Результати. Встановлено, що застосування препаратів для покращення функції печінки та окисно-відновних процесів сприяло зменшенню тривалості інтубації кишечника в основних групах із (5,3±0,52) доби в контрольній групі до (4,1±0,40) доби (1,29 раза) у пацієнтів з I основної групи і (3,8±0,38) доби (1,39 раза) у хворих із II основної групи. Згідно з отриманими даними тяжкість стану пацієнтів у 1 добу післяопераційного періоду в контрольній групі становила (18,0±2,43) бала, в основних групах: І – (17,9±2,51) та ІІ – (18,0±2,54) бала. Під час отриманого лікування на 2 добу тяжкість стану пацієнтів у контрольній групі була (17,9±2,59) бала, тоді як в І основній групі – (17,0±3,54), у ІІ основній групі – (16,7±2,32) бала. Через 5 діб відповідно (15,3±2,36) бала і (14,1±2,61) та (13,0±2,51) бала, на 7 добу – (12,7±1,64); (12,0±1,67) та (11,8±1,51) бала (р>0,05). Висновки. Застосування запронованого підходу дозволило зменшити тривалість стаціонарного лікування на 12,2 % у І основній групі хворих та зменшити летальність, що склала 2,29 %. | uk-UA |
| dc.format | application/pdf | |
| dc.language | ukr | |
| dc.publisher | Ternopil National Medical University | uk-UA |
| dc.relation | https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/16146/15093 | |
| dc.rights | Авторське право (c) 2026 Микола Дроняк | uk-UA |
| dc.rights | https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 | uk-UA |
| dc.source | Hospital Surgery. Journal named by L.Ya. Kovalchuk; No. 2 (2026); 43-48 | en-US |
| dc.source | Госпитальная хирургия. Журнал имени Л.А. Ковальчука; № 2 (2026); 43-48 | ru-RU |
| dc.source | Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука; № 2 (2026); 43-48 | uk-UA |
| dc.source | 2414-4533 | |
| dc.source | 1681-2778 | |
| dc.source | 10.11603/2414-4533.2026.2 | |
| dc.subject | intestinal obstruction | en-US |
| dc.subject | anastomotic leak after intestinal surgery | en-US |
| dc.subject | secondary peritonitis | en-US |
| dc.subject | surgical treatment | en-US |
| dc.subject | кишкова непрохідність | uk-UA |
| dc.subject | недостатність швів анастомозу | uk-UA |
| dc.subject | вторинний перитоніт | uk-UA |
| dc.subject | хірургічне лікування | uk-UA |
| dc.title | Surgical treatment of intestinal obstruction with secondary peritonitis | en-US |
| dc.title | Хірургічне лікування пацієнтів із кишковою непрохідністю при вторинному перитоніті | uk-UA |
| dc.type | info:eu-repo/semantics/article | |
| dc.type | info:eu-repo/semantics/publishedVersion |
Files in this item
| Files | Size | Format | View |
|---|---|---|---|
|
There are no files associated with this item. |
|||