Кисневий баланс та його корекція на етапах лікування кардіохірургічних хворих (клініко-експериментальне дослідження)

Abstract

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо дослідження клініко-функціональних та біохімічних особливостей кисневого дисбалансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою у періопераційному періоді з приводу аорто-коронарного шунтування, оптимізації інтенсивної терапії та дослідження ефективності використання в експерименті на тваринах кверцетину, бурштинової кислоти і оксибутирату натрію як кардіопротекторів і антигіпоксантів. Розпрацьовано алгоритм і проведено вивчення клініко-функціональних особливостей порушень кисневого балансу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і супутньою патологією – гіпертонічною хворобою, які потребують інтенсивної терапії перед операцією, під час операції та після завершення оперативного втручання та дано їх порівняльну характеристику. На підставі виявлених особливостей кисневого балансу у кардіологічних хворих у передопераційному періоді розроблено ряд рекомендацій: проведення терапії, направленої на нормалізацію енергетичного обміну; при підвищеній збудливості доцільне застосування атарактиків (сібазону) в дозі 0,15 мг∙кг-1 через 20-30 хвилин після внутрішньом’язового його введення, що водночас спричиняє пониження енергетичного обміну організму на 7-9 %. Крім того, у хворих з больовим синдромом адекватне знеболювання сприяє нормалізації підвищеного енергетичного обміну. Такого ж характеру вплив, хоча і менш виражений, мають таблетовані форми малих транквілізаторів та снодійних середників. При рівні гемоглобіну < 110 г·л-1 не бажано застосовувати периферичні вазодилятатори – органічні нітросполуки, які навіть у терапевтичних дозах викликають гемічну гіпоксію (до 4,5–5,5 %). В експерименті на тваринах за допомогою функціональних методик встановлено, що одночасне введення з адреналіном тваринам бурштинової кислоти, кверцетину чи оксибутирату натрію нівелює дистрофічний вплив адреналіну як у ранній, так і у віддалений терміни спостереження. Морфологічними і кількісними морфометричними дослідженнями також встановлено, що кардіотоксична доза адреналіну спричиняє зміни дистрофічного характеру в кардіоміоцитах, у розвитку яких важливу роль відіграють розлади коронарного кровообігу і які прогресивно наростають від 2 годин до 24 години спостереження. Кожен із застосованих середників окремо: бурштинова кислота, оксибутират натрію і кверцетин – мають кардіопротекторний ефект за рахунок позитивного регулюючого впливу на коронарний кровообіг і відповідного зниження ступеня гіпоксії міокарду. Причому більш виражені ангіопротекторні властивості відмічено у кверцетину порівняно з бурштиновою кислотою і оксибутиратом натрію.