Патогенетичне обґрунтування превентивної корекції при безплідді на тлі метаболічного синдрому

Abstract

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання підвищення ефективності програм допоміжних репродуктивних технологій у жінок із синдромом полікістозних яєчників при поєднанні з метаболічним синдромом шляхом впровадження етапу метаболічної оптимізації в систему прегравідарної підготовки. На сучасному клініко-методологічному рівні комплексно досліджено вплив поєднання синдрому полікістозних яєчників і метаболічного синдрому на ефективність програм допоміжних репродуктивних технологій. Встановлено закономірності між ступенем метаболічних порушень і показниками оваріальної чутливості до гонадотропінів, морфофункціональної якості ооцитів, потенціалу ембріонального розвитку та ендометріальної рецептивності. Доведено, що поєднання синдрому полікістозних яєчників з метаболічним синдромом супроводжується зниженням індексу чутливості яєчників (OSI), частоти нормального запліднення та бластуляції при одночасному збільшенні тривалості стимуляції й сумарної дози гонадотропінів. Для стандартизації контролю оваріальної стимуляції суперовуляції у жінок із безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників у поєднанні з метаболічним синдромом застосовано алгоритм автоматизованої фолікулометрії на основі штучного інтелекту (SonoAVCfollicle, Voluson Swift). Показано, що поетапна прегравідарна метаболічна терапія (метформін, інозитол, α-ліпоєва кислота, вітамін D3, модифікація способу життя) достовірно покращує гормонально-метаболічний профіль, підвищує оваріальну чутливість, зменшує потребу в гонадотропінах і збільшує частку зрілих ооцитів до 75,5 %. Доведено, що метаболічна оптимізація знижує потребу в гістероскопії завдяки зменшенню хронічного ендометріального запалення та відновленню його рецептивності. Показано, що метаболічна корекція підвищує частоту правильного запліднення й бластуляції, сприяє зростанню клінічних вагітностей до 54,5 % та живонароджень до 47,7 %.