Психоемоційні аспекти підготовки пацієнтів до оперативних втручань

Abstract

Рівень здоров’я дитячого населення стрімко знижується на форі невпинного скорочення народжуваності. Ця тенденція притаманна практично усім європейським країнам. Рівень сучасної медицини дозволяє усувати цілу низку хірургічної патології сучасними оперативними методами. Доведено, що кожне оперативне втручання, особливо серед дитячого населення є великим емоційним навантаженням на незрілу психіку дитини, що обумовлює завжди захисну реакцію у вигляді стресу. На сьогоднішній день перед лікарями хірургічного профілю стоїть важливе завдання - налагодити спілкування з пацієнтом перед операцією, мінімізувати негативні наслідки тривоги, страху, налаштувати його на позитивні результати оперативного втручання. Об’єкт дослідження: пацієнти віком від 3 місяців до 18 років яким здійснювалися оперативні втручання у відділеннях хірургічного профілю (хірургічний, офтальмологічний, ЛОР, ортопедо-травматологічний) та 114 добровольців-волонтерів віком 20-23 років. Методи дослідження: психологічний стан дитини, фобії, переживання та об’єктивні критерії стресових реакцій – тиск, пульс та їх динаміка в процесі передопераційної підготовки. Артеріальний тиск вимірювали в міліметрах ртутного стовпа за допомогою сучасного автоматичного тонометра торгова марка Microlife BP b1 Classic, відповідність стандартам EN 1969-1/-3/-4;IEC 60601-1-11; IEC 60601-1-2(EMC):IEC 60601-1-11. Використовувалася стандартна менжетка (12-13 см у ширину) і 35 см у довжину. Суб’єктивні показники стресових розладів вивчалиса за допомогою опитувальника – коротка шкала тривоги, депресії та ПТСР ( Чабан О.С.) [13] . Мета дослідження: Звернути увагу практичних лікарів хірургічного профілю на особливості підготовки дітей до оперативних втручань в залежності від віку дитини, його психоемоційного стану з метою мінімізації травматизації психіки дитини та отримання позитивних результатів лікування. Завдання дослідження: - дати оцінку особливостям передопераційної підготовки дітей до року; - вивчити особливості передопераційної підготовки дітей молодшого віку; - особливості передопераційної підготовки дітей старшого віку; - розробити основні напрямки профілактики стресових розладів. В результаті дослідження встановлено, що психологічні аспекти підготовки до оперативних втручань багатогранні, різноманітні і залежать від віку пацієнтів, їхнього фізичного здоров’я, соціального середовища, характеру операцій – планової, ургентної. Вперше підкреслено, що головну роль у моральному налаштуванні дитини до операції належить мамі. Вперше підкреслено вікові особливості передопераційної підготовки дітей. Величезні відмінності такої підготовки спостерігаються у пацієнтів віком до 10-14 років та дітей молодшого віку, особливо до року. Вперше встановлено особливості налагодження психологічного контакту перед операцією у підлітків. Проаналізувавши результати дослідження показали, що кожне оперативне втручання, обумовлює завжди захисну реакцію у вигляді стресу. Головним проявом такої реакції є страх та ціла низка соматичних проявів: тахікардія, тремор, підвищення пітливості, зниження або підвищення артеріального тиску, розлади свідомості тощо. «Повноцінний» вербальний контакт мав вирішальне значення для двох вікових груп, першої та третьої – 1359 дітей(67,3 %). Спілкування з дітками від 3 – 6 років (460– 23,3%) мало свої особливості, словесний запас, мова ще обмежена віковими рамками розвитку дитини, тому потрібно враховувати цей рівень вербального контакту, що вносить свої корективи для налагодження психологічного контракту перед оперативним лікуванням. Діти старшого віку усвідомлюють необхідність операції, критично оцінюють її наслідки, особливо коли це стосується косметичних дефектів. Встановити ПК з ними легко. Наші дослідження показали, що відповідно до шкали тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР) серед 114 обстежуваних (добровольців) виявлено стресові розлади у 47 пацієнтів, що становило 41,2 % випадків. Структура ПТСР згідно наших спостережень мала такий вигляд: - легкий ступінь - 22,3 %; - середній ступінь - 14,0 %; - високий ступінь - 2,7 %. Отримані дані свідчать, що стресові розлади починають зменшуватися через 2 години після припинення стресового подразника, і практично зникають на третій день.