Особливості ураження печінки в динаміці краніоскелетної травми у щурів різної статі та його корекція

Abstract

У дисертації проведено порівняльний аналіз впливу краніоскелетної травми на інтенсивність процесів ліпідної пероксидації та антиоксидантного захисту в печінці, прояви процесів цитолізу та імунних реакцій, а також особливості функціональних порушень та морфологічних змін у печінці у щурів різної статі. Показано гендерні особливості впливу 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в корекції виявлених порушень у динаміці краніоскелетної травми. Вперше показано, що під впливом краніоскелетної травми порівняно з контролем у щурів різної статі в печінці відмічають суттєве посилення процесів ліпідної пероксидації та виснаження антиоксидантного захисту, що супроводжується зростанням порівняно з контролем вмісту реагентів до тіобарбітурової кислоти, дієнових конʼюгатів, зниженням супероксиддисмутазної та каталазної активності, вмісту відновленого глутатіону, глутатіонпероксидазної та глутатіонредуктазної активності. Показники зменшуються до 7 доби експерименту з наступним зростанням до 28 доби. Ступінь їх порушень суттєво більший у щурів-самців, ніж у шурів-самиць. Встановлено, що моделювання краніоскелетної травми у щурів різної статі порівняно з контролем призводить до посилення процесів цитолізу та імунних реакцій, на що вказує істотне зростання у сироватці крові аланін- і аспартатамінотрансферазної активності та вмісту циркулюючих імунних комплексів. Максимум зростання досліджуваних показників у щурів-самиць настає через 7-14 діб експерименту, у щурів-самців – через 3-7 діб з наступним зниженням до 28 доби. У більшість термінів посттравматичного періоду у щурів-самців порівняно зі щурами-самицями величина досліджуваних показників суттєво більша, ніж у щурів-самиць. Доведено, що після моделювання краніоскелетної травми у щурів різної статі настають односпрямовані порушення показників жовчоутворювальної та жовчовидільної функцій печінки, що виявляють суттєвим зниженням порівняно з контролем вмісту сумарних жовчних кислот, конʼюгованого білірубіну, холато-холестеролового співвідношення, ступеня конʼюгації білірубіну, швидкості жовчовиділення та екскреції досліджуваних компонентів жовчі. Показники досягають мінімуму через 7 діб експерименту з подальшим зростанням. Ступінь порушень суттєво більший у щурів-самців, ніж у щурів-самиць, починаючи з 1 доби експерименту. За цих умов до 7-14 діб паралельно наростають дистрофічні та дегенеративні зміни паренхіматозних компонентів у печінці, які далі зменшуються і переважають в експериментальній групі щурів-самців порівняно із щурами-самицями. Доведено, що застосування 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в дозі 100 мг‧кг-1 протягом 7 діб після нанесення краніоскелетної травми у щурів різної статі супроводжується покращенням більшості досліджуваних показників, ступінь якого суттєво більша у щурів-самців, порівняно зі щурами-самицями.