Show simple item record

Совершенствование диагностики и лечения сенсорных нарушений средней зоны лица у больных с изолированными переломами дна глазницы;
Удосконалення діагностики та лікування сенсорних порушень середньої зони обличчя у хворих з ізольованими переломами дна очниці

dc.creatorNazarevych, M. P.
dc.creatorOgonovsky, R. Z.
dc.creatorPohranychna, Kh. R.
dc.date2018-10-04
dc.date.accessioned2020-07-03T09:33:51Z
dc.date.available2020-07-03T09:33:51Z
dc.identifierhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/9334
dc.identifier10.11603/2311-9624.2018.3.9334
dc.identifier.urihttps://repository.tdmu.edu.ua/handle/123456789/15554
dc.descriptionSummary. Among the bone fractures of the midface, blow-out fractures amount to 11–28 % and occupy the third place after zygomatic and zygomatic arch fractures and fractures of nasal bones. According to our observations for the period from 2014 till 2017, among patients who were treated in the Department of Maxillofacial Surgery of the Communal City Clinical Emergency Hospital of Lviv with bone fractures of the middle field of facial skull, blow-out fractures occurred in 8.9 % of cases. With the blow-out fracture, the presence of clinical signs of neuritis of the infraorbital nerve is an important pathognomonic symptom indicating the localization of bone fracture at the orbital floor. The main factors that determine the rate and quality of unprompted recovery of affected functions and, accordingly, the scope and target of the therapeutic interventions in cases of peripheral traumatic neuropathies include: the degree of nerve guide lesion, the level of destruction, tissue ischemia, the kind of the disturbing factor. When the nerve is constricted, the degree of conductivity failure depends primarily on the duration and intensity of constriction injury. The aim of the study – to improve diagnostics and local treatment of traumatic lesions of infraorbital and zygomatic nerves in patients with blow-out fractures. Materials and Methods. Clinical, radiological, neurofunctional and biochemical methods of research were applied in 19 patients, aged 20 to 65 years, with blow-out fractures. Intensity of edema and hemorrhage in the area of ​​the orbital cavity was evaluated using the methodology of Mohsen Rajati et al. (2013). After hospitalization, all patients underwent computer tomography of the facial skull bones with 3D reconstruction. There were found roentgenologic fractures of orbital floor according to the classification of G.F. Fueger and A.T. Milauskas (1966). The degree of destruction of infraorbital and zygomatic nerves (with regard to dynamic clinical observations) was assessed by classification of H. Seddon (1943), which allows determining the degree of lesion of the nerve trunk according to the changes in conductivity in each of its segments; 3 types of complications are distinguished: neurapraxia, axonotmesis, neurotmesis. The degree of lesion of the branches of the maxillary nerve was determined according to the data of electrophysiological tests according to Nechaieva N.K. et al. (2014). The reference values ​​are between 25-35 μA. Electroodontometry of teeth on the corresponding side of the upper jaw was carried out using a portable electroodontometer «Pulptester» (Taiwan). Electrodiagnostics of sensitivity of skin branches of maxillary nerve was carried out in their exit sites on the surface of face using low-frequency electrotherapy device «Radius-01 FT» (Belarus) in the mode of electrical stimulation. In the peripheral venous blood of patients, there was determined the concentration of neuron-specific enolase (NSE), which is a neuron-specific isoform of enolase found in neurons. It was analyzed by an immunochemical method with the use of electrochemiluminescent detection, using a Cobas 6000 analyzer and test system by Roche Diagnostics (Switzerland). Reference value of NSE – up to 16.3 ng/ml. In the acute flow period of traumatic process in the presence of pronounced hemorrhage in the orbital cavity and perifocal edema during comprehensive treatment, for the prevention of the occurrence of spike processes in the damaged branches of maxillary nerve, the patients were injected parabulbarly, along the orbital floor, to infraorbital sulcus, where the homonymic nerve lies, fibrinolytic medication Gemaza (recombinant prourokinase) – 1 time per day, over 5000 ME in 0.5 ml of 0.9 % solution of sodium chloride on a daily basis for 4–5 days. In the subacute period – the solution of Traumeel S was injected to the infraorbital and zygomaticofaciale foramen by 2.2 ml in a day, on a course of treatment – 6 injections. The drug has anti-inflammatory, analgesic, anti-exudative, immuno-corrective and reparative effect. The effect of the drug is based on the activation of the body defences and normalization of disturbed functions due to substances of vegetable and mineral origin, which are part of the drug. Statistical processing of the results of research was carried out with the help of a computer program for statistical computation «Statistica 8». Results and Discussion. The first, mild degree – neurapraxia – has been detected in 12 patients. Injury to the nerve might have occured as a result of constriction of the nerve trunk due to pronounced swelling and bruises. Imaging study recorded actual passing of fracture through the infraorbital canal and the infraorbital sulcus in 7 cases, and in 5 patients there was revealed a fracture line that crossed the infraorbital fissura. These patients had the second, fourth and sixth types of fractures according to the radiological classification  of G.F. Fueger and A.T. Milauskas. Content of concentrations of neuron-specific enolase in blood did not exceed the upper limit of the norm – (15.9±1.4) ng/ml (р > 0.05). Violation of the sensitivity of teeth and soft tissues in the area of ​​innervation of infraorbital and zygomatic nerves in all patients in this group were temporary. After a course of local therapy with Gemaza and Traumeel S, edema of soft tissues of the orbital cavity decreased and hematoma waned faster. The sensitivity of the damaged nerves was completely restored after 3–4 weeks. The presence of axonotmesis of the infraorbital and zygomatic nerves in 7 patients was the cause of expressed sensory abnormalities in soft tissues of infraorbital and zygomatic areas, loss of sensitivity in the teeth of the upper jaw on the side of the lesion. Among the revealed causes of these pathological changes, the determinant factor was their constriction by bone fractures of the orbital floor which were displaced in the maxillary sinus. Data obtained in computer tomography fully correlated with the results of clinical and electrophysiological diagnostics. In the blood of such patients, the concentration of neuron-specific enolase increased, which was beyond the upper limit of the norm – (20.6±1.7) ng/ml (р < 0.01). In this category of the examined patients sensitivity, as a rule, was restored in full after 1.5 – 2 months after surgery treatment for the reconstruction of the orbital floor. Conclusions. Application of electrophysiological testing and blood research of the marker of nervous tissue lesion – neuron-specific enolase – allow determining the degree of lesion of infraorbital and zygomatic nerves in patients with blow-out fractures. The local combined application of fibrinolytic agent Gemaza and homeopathic medication Traumeel S in the comprehensive treatment accelerates the elimination of clinical symptoms of inflammation, orbital hematoma waning, and prevents the development of neuritis of infraorbital and zygomatic nerves.en-US
dc.descriptionРезюме. Среди переломов костей средней зоны лица изолированные переломы глазницы составляют 11–28 % и занимают третье место после переломов скуловой кости и дуги и костей носа. По нашим наблюдениям, изолированные переломы костей дна глазницы встречались в 8,9 % случаев. При «взрывном» переломе глазницы наличие клинических признаков невропатии подглазничного нерва является важным патогномотичным симптомом, указывающим на локализацию перелома на дне глазницы. К основным факторам, которые определяют при периферических травматических невропатиях, скорость и качество восстановления нарушенных функций, относятся: степень повреждения нервного проводника, уровень поражения, ишемия тканей, характер повреждающего агента. При сдавливании нерва степень нарушения проводимости зависит в первую очередь от интенсивности и продолжительности компрессии. Цель исследования – усовершенствовать диагностику и местное лечение травматических повреждений подглазничного и скулового нервов у больных с изолированными переломами дна глазницы. Материалы и методы. Клинические, рентгенологические, нейрофункциональные  и биохимические методы исследования были проведены у 19 больных в возрасте от 20 до 65 лет с изолированными «взрывными» переломами дна глазницы. Интенсивность отека и кровоизлияния в участках глазниц оценивали по методике Mohsen Rajati et al. (2013). Всем больным проводили компьютерную томографию костей лицевого черепа с их 3D-реконструкцией. В них определяли рентгенологические типы переломов дна глазницы согласно классификации G. F. Fueger и A. T. Milauskas (1966). Степень поражения под­глазничного и скулового нервов оценивали по классификации Н. Seddon (1943). При этом выделяют 3 вида осложнений: нейрапраксию, аксонотмезис, нейротмезис. Степень повреждения ветвей верхнечелюстного нерва определяли с помощью электрофизиологических тестов по методике Н. К. Нечаевой и соавт. (2014). Показатели их чувствительности в норме – 25–35 мкА. Электродиагностику чувствительности кожных ветвей верхнечелюстного нерва осуществляли в местах их выхода на поверхность лица с помощью аппарата для низкочастотной электротерапии «Радиус-01 ФТ» (Белорусь) в режиме работы – электростимуляция. Электроодонтометрию зубов на соответствующей стороне верхней челюсти проводили с помощью цифрового электроодонтометра «Pulptester» (Тайвань). В периферической венозной крови больных определяли концентрацию нейронспецифической энолазы (НПЭ), которая повышается при разрушении нейронов. Ее исследовали иммунохимическим методом с электрохемилюминесцентной детекцией, для этого применяли анализатор и тест-систему Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцария). Референтные значения НСЕ – до 16,3 нг/мл. Статистическую обработку полученных результатов исследований проводили с помощью компьютерной программы статистических вычислений Statistica 8. Результаты исследований и их обсуждение. Нами выявлено легкую степень (нейрапраксию) повреждения подглазничного нерва у 12 пациентов. Ренгенологическая  диагностика  фиксировала прохождения линии перелома через подглазничный канал или борозду в 7 случаях, а у 5 пациентов выявлено линию перелома, которая пересекала подглазничную щель. По  рентгенологической классификации G. F. Fueger и A. T. Milauskas, больные имели второй, четвертый и шестой типы переломов костей дна глазницы. Содержание в крови концентрации нейронспецифической энолазы не выходил за верхнюю границу нормы – (15,9±1,4) нг/мл (р<0,05). Нарушение чувствительности зубов и мягких тканей в зоне иннервации подглазничного и скулового нервов у всех больных этой группы носили временный характер. После курса терапии быстрее уменьшался отек мягких тканей глазницы и рассасывались гематомы. Чувствительность поврежденных нервов полностью восстанавливалась через 3–4 недели. Возникновение аксонотмезиса подглазничного и скулового нервов у 7 пациентов стал причиной стойких сенсорных нарушений в мягких тканях подглазничной и скуловой области, потери чувствительности в зубах на верхней челюсти на стороне повреждения. Среди выявленных причин этих патологических изменений определяющим была их компрессия костными отломками дна глазницы, которые были смещены у верхнечелюстной синус. Данные, полученные при компьютерной томографии, полностью коррелировали с результатами клинико-электрофизиологической диагностики. В крови таких больных увеличивалась концентрация нейронспецифической энолазы, концентрация которой выходила за верхнюю границу нормы – (20,6±1,7) нг/мл (р<0,01). В этой категории обследованных чувствительность, как правило, восстанавливалась в полном объеме через 1,5–2 месяца после операций по реконструкции дна глазницы и курса медикаментозной терапии. Выводы. Применение электрофизиологических тестов и определение в крови маркера повреждения нервной ткани – нейронспецифической энолазы, позволяют определить степень повреждения подглазничного и скулового нервов у больных с изолированными переломами дна глазницы. Местное применение фибринолитического препарата «Гемаза» и гомеопатического средства «Траумель С» ускоряет рассасывание гематомы глазницы, быстрее ликвидируются клинические симптомы воспаления и улучшается эффективность лечения неврита подглазничного и скулового нервов.ru-RU
dc.descriptionРезюме. Серед переломів кісток середньої зони обличчя ізольовані переломи очниці складають 11–28 % і займають третє місце після переломів виличної кістки й дуги та кісток носа. За нашими спостереженнями, ізольовані переломи кісток дна очниці бувають у 8,9 % випадків. При «вибуховому» переломі очниці наявність клінічних ознак невропатії підочноямкового нерва є важливим патогномотичним симптомом, що вказує на локалізацію перелому на дні очниці. До основних факторів, що визначають при периферійних травматичних невропатіях, швидкість і якість спонтанного відновлення порушених функцій, належать: ступінь ушкодження нервового провідника, рівень ураження, ішемія тканин, характер ушкоджувального агента. При перетисканні нерва ступінь порушення провідності залежить перш за все від тривалості й інтенсивності компресії. Мета дослідження – удосконалити діагностику та місцеве лікування травматичних ушкоджень підочноямкового та виличного нервів у хворих з ізольованими переломами очниці. Матеріали і методи. Клінічні, рентгенологічні, нейрофункціональні та біохімічні методи дослідження були проведені у 19 хворих віком від 20 до 65 років з ізольованими «вибуховими» переломами дна очниці. Інтенсивність набряку та крововиливу в ділянках очниць оцінювали за методикою Mohsen Rajati et al. (2013). Усім хворим проводили комп’ютерну томографію кісток лицевого черепа із їх 3D-реконструкцією. В них виявляли рентгенологічні типи переломів дна очниці згідно з класифікацією G. F. Fueger та A. T. Milauskas (1966). Ступені ураження підочноямкового та виличного нервів оцінювали за класифікацією Н. Seddon (1943), виділяли при цьому 3 види ускладнення: нейрапраксію, аксонотмезіс, нейротмезіс. Ступінь ушкодження гілок верхньощелепного нерва визначали за даними електрофізіологічних тестів за методикою Н. К. Нечаевой та співав. (2014). Показники їх чутливості в нормі – 25–35 мкА. Електродіагностику чутливості шкірних гілок верхньощелепного нерва здійснювали в місцях їх виходу  на поверхню обличчя за допомогою апарату для низькочастотної електротерапії «Радиус-01 ФТ» (Білорусь) в режимі роботи – електростимуляція. Електроодонтометрію зубів на відповідному боці верхньої щелепи проводили за допомогою цифрового електроодонтометра «Pulptester» (Тайвань). У периферійній венозній крові хворих визначали концентрацію нейронспецифічної енолази (НСЕ), що підвищується при руйнуванні нейронів. Її досліджували імунохімічним методом з електрохемілюмінесцентною детекцією, для цього застосовували аналізатор і тест-систему Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцарія). Референтне значення  НСЕ- до 16,3 нг/мл. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. Ми виявили легкий ступінь (нейрапраксію) ушкодження підочноямкового нерва у 12 пацієнтів. Променеве дослідження фіксувало проходження лінії перелому через підочноямковий канал чи борозну в 7 випадках, а у 5 пацієнтів виявлено лінію перелому, яка перетинала підочноямкову щілину. За  рентгенологічною класифікацією G. F. Fueger та A. T. Milauskas хворі  мали другий, четвертий та шостий типи переломів кісток дна очниці. Уміст у крові  концентрації нейронспецифічної енолази не виходив за верхню межу норми – (15,9±1,4) нг/мл (р>0,05). Порушення чутливості зубів та м’яких тканин у зоні іннервації підочноямкового та виличного нервів у всіх хворих цієї групи носили тимчасовий характер. Після курсу терапії швидше зменшувався набряк м’яких тканин очниці та розсмоктувались гематоми. Чутливість ушкоджених нервів повністю відновлювалася через 3–4 тижні. Наявність аксонотмезісу підочноямкового та виличного нервів у 7 пацієнтів став причиною виникнення виражених сенсорних порушень у м’яких тканинах підочної й виличної ділянок, втрати чутливості в зубах на верхній щелепі на боці ушкодження. Серед виявлених причин цих патологічних змін визначальним було їх перетискання кістковими відламками дна очниці, які були зміщені у верхньощелепний синус. Дані, отримані при комп’ютерній томографії, повністю корелювали з результатами клініко-електрофізіологічної діагностики. У крові  таких хворих зростала концентрація нейронспецифічної енолази, що виходила за верхню межу норми – (20,6±1,7) нг/мл (р<0,01). У цієї категорії обстежених чутливість, як правило, відновлювалася в повному обсязі через 1,5–2 місяці після операцій за реконструкцією дна очниці та курсу медикаментозної терапії.  Висновки.  Застосування електрофізіологічних тестів та дослідження в крові маркера ушкодження нервової тканини – нейронспецифічної енолази, дозволяють виявити ступінь ушкодження підочноямкового та виличного нервів у хворих з ізольованими переломами дна очниці. Місцеве застосування фібринолітичного препарату «Гемаза» та гомеопатичного засобу «Траумель С» прискорює розсмоктування гематоми очниці, швидше ліквідуються клінічні симптоми запалення та  покращує ефективність лікування невриту підочноямкового й виличного нервів.   Ключові слова: ізольований перелом дна очниці; травматична невропатія підочноямкового й виличного нервів; гематома очниці; електросенсометрія; нейронспецифічна енолаза; гемаза, траумель С.   ©М. Р. Назаревич, Р. З. Огоновский, Х. Р. Погранична Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого Совершенствование диагностики и лечения сенсорных нарушений средней зоны лица у больных с изолированными переломами дна глазницы Резюме. Среди переломов костей средней зоны лица изолированные переломы глазницы составляют 11–28 % и занимают третье место после переломов скуловой кости и дуги и костей носа. По нашим наблюдениям, изолированные переломы костей дна глазницы встречались в 8,9 % случаев. При «взрывном» переломе глазницы наличие клинических признаков невропатии подглазничного нерва является важным патогномотичным симптомом, указывающим на локализацию перелома на дне глазницы. К основным факторам, которые определяют при периферических травматических невропатиях, скорость и качество восстановления нарушенных функций, относятся: степень повреждения нервного проводника, уровень поражения, ишемия тканей, характер повреждающего агента. При сдавливании нерва степень нарушения проводимости зависит в первую очередь от интенсивности и продолжительности компрессии. Цель исследования – усовершенствовать диагностику и местное лечение травматических повреждений подглазничного и скулового нервов у больных с изолированными переломами дна глазницы. Материалы и методы. Клинические, рентгенологические, нейрофункциональные  и биохимические методы исследования были проведены у 19 больных в возрасте от 20 до 65 лет с изолированными «взрывными» переломами дна глазницы. Интенсивность отека и кровоизлияния в участках глазниц оценивали по методике Mohsen Rajati et al. (2013). Всем больным проводили компьютерную томографию костей лицевого черепа с их 3D-реконструкцией. В них определяли рентгенологические типы переломов дна глазницы согласно классификации G. F. Fueger и A. T. Milauskas (1966). Степень поражения под­глазничного и скулового нервов оценивали по классификации Н. Seddon (1943). При этом выделяют 3 вида осложнений: нейрапраксию, аксонотмезис, нейротмезис. Степень повреждения ветвей верхнечелюстного нерва определяли с помощью электрофизиологических тестов по методике Н. К. Нечаевой и соавт. (2014). Показатели их чувствительности в норме – 25–35 мкА. Электродиагностику чувствительности кожных ветвей верхнечелюстного нерва осуществляли в местах их выхода на поверхность лица с помощью аппарата для низкочастотной электротерапии «Радиус-01 ФТ» (Белорусь) в режиме работы – электростимуляция. Электроодонтометрию зубов на соответствующей стороне верхней челюсти проводили с помощью цифрового электроодонтометра «Pulptester» (Тайвань). В периферической венозной крови больных определяли концентрацию нейронспецифической энолазы (НПЭ), которая повышается при разрушении нейронов. Ее исследовали иммунохимическим методом с электрохемилюминесцентной детекцией, для этого применяли анализатор и тест-систему Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцария). Референтные значения НСЕ – до 16,3 нг/мл. Статистическую обработку полученных результатов исследований проводили с помощью компьютерной программы статистических вычислений Statistica 8. Результаты исследований и их обсуждение. Нами выявлено легкую степень (нейрапраксию) повреждения подглазничного нерва у 12 пациентов. Ренгенологическая  диагностика  фиксировала прохождения линии перелома через подглазничный канал или борозду в 7 случаях, а у 5 пациентов выявлено линию перелома, которая пересекала подглазничную щель. По  рентгенологической классификации G. F. Fueger и A. T. Milauskas, больные имели второй, четвертый и шестой типы переломов костей дна глазницы. Содержание в крови концентрации нейронспецифической энолазы не выходил за верхнюю границу нормы – (15,9±1,4) нг/мл (р<0,05). Нарушение чувствительности зубов и мягких тканей в зоне иннервации подглазничного и скулового нервов у всех больных этой группы носили временный характер. После курса терапии быстрее уменьшался отек мягких тканей глазницы и рассасывались гематомы. Чувствительность поврежденных нервов полностью восстанавливалась через 3–4 недели. Возникновение аксонотмезиса подглазничного и скулового нервов у 7 пациентов стал причиной стойких сенсорных нарушений в мягких тканях подглазничной и скуловой области, потери чувствительности в зубах на верхней челюсти на стороне повреждения. Среди выявленных причин этих патологических изменений определяющим была их компрессия костными отломками дна глазницы, которые были смещены у верхнечелюстной синус. Данные, полученные при компьютерной томографии, полностью коррелировали с результатами клинико-электрофизиологической диагностики. В крови таких больных увеличивалась концентрация нейронспецифической энолазы, концентрация которой выходила за верхнюю границу нормы – (20,6±1,7) нг/мл (р<0,01). В этой категории обследованных чувствительность, как правило, восстанавливалась в полном объеме через 1,5–2 месяца после операций по реконструкции дна глазницы и курса медикаментозной терапии. Выводы. Применение электрофизиологических тестов и определение в крови маркера повреждения нервной ткани – нейронспецифической энолазы, позволяют определить степень повреждения подглазничного и скулового нервов у больных с изолированными переломами дна глазницы. Местное применение фибринолитического препарата «Гемаза» и гомеопатического средства «Траумель С» ускоряет рассасывание гематомы глазницы, быстрее ликвидируются клинические симптомы воспаления и улучшается эффективность лечения неврита подглазничного и скулового нервов.uk-UA
dc.formatapplication/pdf
dc.languageukr
dc.publisherТернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевськогоuk-UA
dc.relationhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/kl-stomat/article/view/9334/9006
dc.rightsАвторське право (c) 2018 Клінічна стоматологіяuk-UA
dc.rightshttps://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0uk-UA
dc.sourceClinical Dentistry; No. 3 (2018); 60-69en-US
dc.sourceКлінічна стоматологія; № 3 (2018); 60-69ru-RU
dc.sourceКлінічна стоматологія; № 3 (2018); 60-69uk-UA
dc.source2415-3036
dc.source2311-9624
dc.source10.11603/2311-9624.2018.3
dc.subjectblow-out fractureen-US
dc.subjecttraumatic neuropathy of infraorbital and zygomatic nervesen-US
dc.subjectocular hematomaen-US
dc.subjectelectrodiagnostics of sensitivityen-US
dc.subjectneuron-specific isoform of enolaseen-US
dc.subjectGemazaen-US
dc.subjectTraumeel Sen-US
dc.subjectизолированный перелом дна глазницыru-RU
dc.subjectтравматическая невропатия подглазничного и скулового нервовru-RU
dc.subjectгематома глазницыru-RU
dc.subjectэлектросенсометрияru-RU
dc.subjectнейронспецифическая энолазаru-RU
dc.subjectгемазаru-RU
dc.subjectтраумель Сru-RU
dc.subjectізольований перелом дна очниціuk-UA
dc.subjectтравматична невропатія підочноямкового й виличного нервівuk-UA
dc.subjectгематома очниціuk-UA
dc.subjectелектросенсометріяuk-UA
dc.subjectнейронспецифічна енолазаuk-UA
dc.subjectгемазаuk-UA
dc.subjectтраумель Сuk-UA
dc.titleImprovement of diagnosis and treatment of the middle face zone sensory disorders in patients with izolated orbital bottom fracturesen-US
dc.titleСовершенствование диагностики и лечения сенсорных нарушений средней зоны лица у больных с изолированными переломами дна глазницыru-RU
dc.titleУдосконалення діагностики та лікування сенсорних порушень середньої зони обличчя у хворих з ізольованими переломами дна очниціuk-UA
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/article
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/publishedVersion


Files in this item

FilesSizeFormatView

There are no files associated with this item.

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record