Показати скорочений опис матеріалу
Антикоагулянтна терапія беміпарином у комплексному лікуванні хворих на діабетичну периферичну невропатію з прихованою ішемією тканин нижніх кінцівок
dc.creator | Горобейко, М. Б. | |
dc.date | 2015-06-12 | |
dc.date.accessioned | 2020-02-24T10:42:06Z | |
dc.date.available | 2020-02-24T10:42:06Z | |
dc.identifier | https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/4494 | |
dc.identifier | 10.11603/1681-2778.2014.2.4494 | |
dc.identifier.uri | https://repository.tdmu.edu.ua/handle/123456789/12928 | |
dc.description | Відомо, що діабетична периферична невропатія (ДПН) разом з мікроангіопатісю підвищують ризик розвитку синдрому діабетичної стопи навіть при збереженій прохідності магістральних артерій нижніх кінцівок. У роботі вивчали ефективність антикоагулянтної терапії низькомолекулярним гепарином другого покоління — беміпарином у комплексному лікуванні хворих із ДПН та прихованою ішемією стоп. В дослідження включено 48 хворих на ЦД 2 типу з інструментально підтвердженою ДПН без порушень прохідності магістральних артерій нижніх кінцівок. З них 34 склали основну групу (ОГ), 14 — контрольну групу (КГ). Учасники ОГ перебували на стаціонарному лікуванні й отримували додатково до цукрознижувальної терапії ін’єкції беміпарину в дозі 2500 МО/добу протягом 18—24 днів. Пацієнти КГ з компенсованим ЦД, що перебували на амбулаторному лікуванні, отримували тільки цукрознижувальну терапію. Всім хворим тричі проводили черезшкірне визначення парціального тиску кисню на тильній поверхні стопи (Ptc02): до лікування, наприкінці курсу введення беміпарину (18-й день) та наприкінці 5-го тижня лікування. За результатами дослідження, середнє значення Ptc02B КГ до початку лікування становило (34,64±3,38) мм рт. ст., через 18 днів (34,29±4,25) мм рт. ст., а наприкінці 5-го тижня лікування (34,3±3,74) мм рт. ст. В ОГ цей показник склав у середньому (31,32±4,56); (39,88±5,89) та (37,45±4,51) мм рт. ст. відповідно. Відмічали статистично достовірну позитивну динаміку приросту Ptc02y пацієнтів ОГ на 18-й день та на 5-й тиждень відносно початкового рівня (р<0,01). Відмінності у прирості Ptc02Ha користь ОГ порівняно з КГ наприкінці курсу терапії беміпарином також були статистично значимими (р<0,01), хоча через 5—6 тижнів різниця між групами втратила достовірність (р=0,058).Отже, за результатами дослідження, застосування беміпарину достовірно покращує трофіку тканин нижніх кінцівок у хворих на ДПН, що, в свою чергу, сприяє загоєнню діабетичних виразок. | uk-UA |
dc.format | application/pdf | |
dc.language | ukr | |
dc.publisher | Ternopil State Medical University | uk-UA |
dc.relation | https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/4494/4140 | |
dc.source | Hospital Surgery. Journal named by L.Ya. Kovalchuk; No. 2 (2014) | en-US |
dc.source | Госпитальная хирургия. Журнал имени Л.А. Ковальчука; № 2 (2014) | ru-RU |
dc.source | Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука; № 2 (2014) | uk-UA |
dc.source | 2414-4533 | |
dc.source | 1681-2778 | |
dc.source | 10.11603/1681-2778.2014.2 | |
dc.title | Антикоагулянтна терапія беміпарином у комплексному лікуванні хворих на діабетичну периферичну невропатію з прихованою ішемією тканин нижніх кінцівок | uk-UA |
dc.type | info:eu-repo/semantics/article | |
dc.type | info:eu-repo/semantics/publishedVersion |
Долучені файли
Файл | Розмір | Формат | Переглянути |
---|---|---|---|
Даний матеріал не має долучених файлів. |