Show simple item record

ОСОБЕННОСТИ РЕМОДЕЛИРОВАНИЯ ПОДСЛИЗИСТЫХ ЖЕЛЕЗ ДВЕНАДЦИТИПЕРСТНОЙ КИШКИ В УСЛОВИЯХ ПОСТРЕЗЕКЦИОННОЙ ПОРТАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ;
ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПІДСЛИЗОВИХ ЗАЛОЗ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

dc.creatorShulgay, A. H.
dc.creatorTatarchuk, L. V.
dc.creatorHnatjuk, M. S.
dc.date2018-12-13
dc.date.accessioned2020-02-20T09:19:04Z
dc.date.available2020-02-20T09:19:04Z
dc.identifierhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9620
dc.identifier10.11603/2415-8798.2018.4.9620
dc.identifier.urihttps://repository.tdmu.edu.ua/handle/123456789/12749
dc.descriptionIt is known that the removal of large volumes of the liver leads to postresection portal hypertension, which is complicated by bleeding from varicose veins of the esophagus, stomach, rectum, ascites, splenomegaly, secondary hypersplenism, parenchymal jaundice and portosystemic encephalopathy. Postresection portal hypertension leads to structural rearrangement of the organs of the basilar portal hepatic vein, as well as the remodeling of their structures. Hemodynamic disorders with hypertension in the portal hepatic vein are complicated by pronounced morphological changes in the duodenum, under which the features of remodeling of its submucosal glands are insufficiently studied. The aim of the study – to learn the features of remodeling of submucosal glands of the duodenum in conditions of postresection portal hypertension. Materials and Methods. The research was conducted on 45 laboratory-sexually mature white male rats, which were divided into 3 groups. The group 1 consisted of 15 intact virtually healthy animals, 2–15 rats after resection of the left lateral part – 31.5 % of liver parenchyma, 3–15 animals after removal of the right and left lateral parts of the liver (58.1%). Euthanasia of experimental animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. From the duodenum, histological micropreparations were made. Morphometrically the diameter of the submucosal glands of the duodenum was determined, the height of the mucocytes cells of the submucous glands, the diameter of their nuclei, the nuclear-cytoplasmic ratio in the mucocytes, and the relative volume of the damaged mucocytes. Quantitative indicators were processed statistically. Results and Discussion. The analysis of the data obtained found that, after a month after resection of 31.5 % of the liver parenchyma, most of the structures of the duodenal submucosal glands did not change. The relative volume of damaged mucocytes of the submucous glands of the duodenum with a statistically significant increase (p <0.001) by 1.5 times. In experimental animals, in the removal of 58.1 % of liver parenchyma at the intersection of the peritoneal cavity, there was an enlargement of the hepatic portal vein, enlargement of the erythematous mesenterium veins and the visible veins of the small and large intestines, ascites, splenomegaly, which confirmed the presence of postresection portal hypertension. One month after resection of 58.1 % of liver parenchyma, the morphometric parameters studied significantly changed. Thus, the diameter of the submucosal glands of the duodenum statistically significantly (p <0.001) increased by 25.9 %. The height of the mucocytes of the duodenal submucosal glands in the experimental conditions with a high degree of significant difference (p <0.001) decreased by 12.1 % compared with the similar control quantitative morphological index, and the diameter of their nuclei – by 7.3 %. Nonuniform disproportionate changes in spatial characteristics of the nucleus and cytoplasm of mucocytes resulted in marked violations of nuclear-cytoplasmic relations in these cells. In this case, the indicated morphometric parameter is statistically significant (p <0.01) increased by 11.1 %. The detected changes in the nuclear-cytoplasmic relationships showed an alteration in structural cellular homeostasis. The relative volume of damaged mucocytes of the duodenal submucosal glands one month after the removal of 58.1 % of liver parenchyma with a pronounced statistically significant difference (p <0.001) increased by 9.7 times. Conclusions. Resection of large volumes of liver parenchyma leads to postresection portal hypertension and severe structural rearrangement of the duodenal submucosal glands, which is confirmed by changes in their topography, a violation of cellular structural homeostasis of mucocytes and a marked increase in the relative volume of their damage, infiltrative and sclerotic processes, which significantly impairs functional morphology of glands and increases the dysfunction of the investigated organ.en-US
dc.descriptionИзвестно, что удаление больших объемов печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии, что осложняется кровотечением с варикозно расширенных вен пищевода, желудка, прямой кишки, асцитом, спленомегалией, вторичным гиперспленизмом, паренхиматозной желтухой и портосистемной энцефалопатией. Пострезекционная портальная гипертензия приводит к структурной перестройке органов басейна воротной печеночной вены, а также ремоделированию их структур. Гемодинамические расстройства у системе воротной печеночной вены осложняются выраженными морфологическими изменениями у оболочках двенадцатиперстной кишки, при которых особенности ремоделирования ее подслизистых желез изучены недостаточно. Цель исследования – изучить особенности ремоделирования подслизистых желез двенадцатиперстной кишки в условиях пострезекционной портальной гипертензии. Материалы и методы. Исследования проведены на 45 лабораторных половозрелых белых крысах-самцах, которые были разделены на 3 группы: первая группа включала 15 интактных практически здоровых животных, вторая – 15 крыс после резекции левой боковой доли – 31,5 % паренхимы печени, третья –15 животных после удаления правой и левой боковых долей печени (58,1 %). Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопентал-натриевого наркоза через месяц от начала эксперимента. С двенадцатиперстной кишки изготовляли гистологические микропрепараты. Морфометрически определяли диаметр подслизистых желез двенадцатипенстной кишки, высоту мукоцитов подслизистых желез, диаметр их ядер, ядерно-цитоплазматические отношения у них, относительный объем их повреждений. Количественные показатели обрабатывали статистически. Результаты исследований и их обсуждение. Результаты анализа полученных данных установлили, что через месяц после резекции 31,5 % паренхимы печени большинство структур подслизистых желез двенадцатиперстной кишки не изменялась. Относительный объем поврежденных мукоцитов подслизистых желез двенадцатиперстной кишки при этом статистически достоверно (р<0,001) вырос в 1,5 раза. В опытных животных при удалении 58,1% паренхимы печени при вскрытии брюшинной полости наблюдалось расширение печеночной воротной вены, полнокровие и расширение брыжеечных вен и видимого венозного русла тонкой и толстой кишок, асцит, спленомегалия, что подтверждало наличие пострезекционной портальной гипертензии. Через месяц после резекции 58,1 % паренхимы печени исследуемые морфометрические параметры существенно изменялись. Так, диаметр подслизистых желез двенадцатиперстной кишки статистически достоверно (р<0,001) увеличился на 25,9 %. Высота мукоцитов подслизистых желез двенадцатиперстной кишки в данных экспериментальных условиях с высокой степенью достоверного различия (р<0,001) уменьшилась на 12,1 % по сравнению с аналогичным контрольным количественным морфологическим показателем, а диаметр их ядер – на 7,3 %. Неравномерные диспропорциональные изменения пространственных характеристик ядра и цитоплазмы мукоцитов приводили к выраженным нарушениям ядерно-цитоплазматических отношений в этих клетках. При этом указанный морфометрический параметр статистически достоверно (р<0,01) увеличился на 11,1 %. Выявленные изменения ядерно-цитоплазматических отношений свидетельствовали о нарущении структурного клеточного гомеостаза. Относительный объем поврежденных мукоцитов подслизистых желез двенадцатиперстной кишки через месяц после удаления 58,1 % паренхимы печени с выраженной статистически достоверной разницей (р<0,001) вырос в 9,7 раза. Выводы. Резекция больших объемов паренхимы печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии и выраженной структурной перестройке подслизистых желез дванадцятиперстной кишки, которая подтверждалась изменениями их топографии, нарушением клеточного структурного гомеостаза мукоцитов и значительным увеличением относительного объема их повреждений, инфильтративными и склеротическими процессами, что существенно ухудшает функциональную морфологию желез и усиливает дисфункцию исследуемого органа.ru-RU
dc.descriptionВідомо, що видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, яка ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Гемодинамічні розлади при гіпертензії у системі ворітної печінкової вени ускладнюються вираженими морфологічними змінами в оболонках дванадцятипалої кишки, при яких особливості ремоделювання її підслизових залоз вивчено недостатньо. Мета дослідження – вивчити особливості ремоделювання підслизових залоз дванадцятипалої кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: перша група нараховувала 15 інтактних практично здорових тварин, друга – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя –15 щурів після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через місяць від початку досліду. Із дванадцятипалої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично визначали діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки, висоту мукоцитів підслизових залоз, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в мукоцитах та відносний об’єм ушкоджених мукоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Результати аналізу отриманих даних встановили, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки більшість структур підслизових залоз дванадцятипалої кишки не змінювалася. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки при цьому статистично достовірно (р<0,001) зріс у 1,5 раза. У дослідних тварин при видаленні 58,1 % паренхіми печінки при розтині очеревинної порожнини спостерігали розширення печінкової ворітної вени, повнокров’я і розширення брижових вен та видимого венозного русла тонкої та товстої кишок, асцит, спленомегалію, що підтверджувало наявність пострезекційної портальної гіпертензії. Через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри суттєво змінювалися. Так, діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки статистично достовірно (р<0,001) зріс на 25,9 %. Висота мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки у даних експериментальних умовах із високим ступенем статистично достовірної різниці (р<0,001) зменшилася на 12,1 %, порівняно з аналогічним контрольним кількісним морфологічним показником, а діаметр їх ядер – на 7,3 %. Нерівномірні диспропорційні зміни просторових характеристик ядра та цитоплазми мукоцитів призводили до виражених порушень ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах. При цьому вказаний морфометричний параметр статистично достовірно (р<0,01) збільшився на 11,1 %. Виявлені зміни ядерно-цитоплазматичних відношень свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки з вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 9,7 раза. Висновки. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженої структурної перебудови підслизових залоз дванадцятипалої кишки, яке підтверджується змінами їх топографії, порушенням клітинного структурного гомеостазу мукоцитів та вираженим зростанням відносного об’єму їх ушкоджень, інфільтративними та склеротичними процесами, що істотно погіршує функціональну морфологію залоз та посилює дисфункцію досліджуваного органа.uk-UA
dc.formatapplication/pdf
dc.languageukr
dc.publisherТернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевськогоuk-UA
dc.relationhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/9620/9490
dc.rightsАвторське право (c) 2018 Вісник наукових дослідженьuk-UA
dc.rightshttps://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0uk-UA
dc.sourceBulletin of Scientific Research; No. 4 (2018); 180-183en-US
dc.sourceВестник научных исследований; № 4 (2018); 180-183ru-RU
dc.sourceВісник наукових досліджень; № 4 (2018); 180-183uk-UA
dc.source2415-8798
dc.source1681-276X
dc.source10.11603/2415-8798.2018.4
dc.subjectliver resectionen-US
dc.subjectduodenal submucosal glanden-US
dc.subjectmucous cellen-US
dc.subjectmorphometryen-US
dc.subjectрезекция печениru-RU
dc.subjectподслизистые железы дванадцятиперстной кишкиru-RU
dc.subjectмукоцитыru-RU
dc.subjectморфометрияru-RU
dc.subjectрезекція печінкиuk-UA
dc.subjectпідслизові залози дванадцятипалої кишкиuk-UA
dc.subjectмукоцитиuk-UA
dc.subjectморфометріяuk-UA
dc.titleREMODELING PECULIARITIES OF DUODENAL SUBMUCOSAL GLANDS IN CONDITIONS AT POSTRESECTION PORTAL HYPERTENSIONen-US
dc.titleОСОБЕННОСТИ РЕМОДЕЛИРОВАНИЯ ПОДСЛИЗИСТЫХ ЖЕЛЕЗ ДВЕНАДЦИТИПЕРСТНОЙ КИШКИ В УСЛОВИЯХ ПОСТРЕЗЕКЦИОННОЙ ПОРТАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИru-RU
dc.titleОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПІДСЛИЗОВИХ ЗАЛОЗ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇuk-UA
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/article
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/publishedVersion


Files in this item

FilesSizeFormatView

There are no files associated with this item.

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record