Show simple item record

ПЕРВИЧНЫЙ ГИПЕРАЛЬДОСТЕРОНИЗМ – КАК ЕГО ДИАГНОСТИРОВАТЬ;
ПЕРВИННИЙ ГІПЕРАЛЬДОСТЕРОНІЗМ – ЯК ЙОГО ДІАГНОСТУВАТИ

dc.creatorRybakov, S. Y.
dc.creatorShidlovskyi, V. O.
dc.creatorShidlovskyi, O. V.
dc.date2017-08-17
dc.date.accessioned2019-09-23T16:31:28Z
dc.date.available2019-09-23T16:31:28Z
dc.identifierhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/7847
dc.identifier10.11603/2415-8798.2017.2.7847
dc.identifier.urihttps://repository.tdmu.edu.ua/handle/123456789/12451
dc.description Diagnosis of primary hyperaldosteronism is based on an analysis of several parts: clinical presentation (history, physical examination); laboratory results (mainly hormones, functional tests) and instrumental examination (topical diagnosis). The clinical picture of the disease, unfortunately, has little supporting data for the diagnosis of this pathology. Hypertensive, neuro-muscular and renal syndromes in primary hyperaldosteronism may occur in various combinations, with varying degrees of severity were described; some of them may be absent. Diagnostics procedure of primary hyperaldosteronism suspecting presence of this pathology consists of three main stages: I – determine whether hyperaldosteronism by establishing the concentration of aldosterone, renin activity in plasma; II – perform one or more tests confirming the diagnosis; III – determine the shape (option) of hyperaldosteronism through some hormonal tests, functional tests, methods of topical diagnosis.The aim of the study – to familiarize the physicians-cardiologists, laboratory technicians, endocrinologists, ray diagnosticians with methods and principles of diagnosis of hyperaldosteronism.Materials and Methods. The published results of studies by many authors on the diagnosis of hyperaldosteronism were analyzed.Results and Discussion. The review analyzes the diagnosis of hyperaldosteronism in three areas – clinical, laboratory and instrumental. Each of these areas is considered in terms of establishing the presence of hyperaldosteronism, the performance of confirmatory tests and samples, the identification of its variant or form and topical diagnosis. Various variants of the correlation of the results of the proposed tests and their use for establishing the diagnosis are considered.Conclusions. Diagnosis of hyperaldosteronism is based on clinical tests. The advantage in the established diagnosis is provided to functional tests, laboratory-instrumental examination, and in topical diagnosis – the results of MRI, CT, scintigraphy.en-US
dc.descriptionДиагностика первичного гиперальдостеронизма базируется на анализе нескольких блоков данных: клинической картины (анамнез, физикальный осмотр); результатов лабораторного (в основном гормоны, функциональные пробы) и инструментального обследований (топическая диагностика). Клиническая картина заболевания, к сожалению, предоставляет мало опорных данных для диагностики этой патологии. Процедура диагностики первичного гиперальдостеронизма при подозрении на наличие этой патологии состоит из трех основных этапов: I – установление наличия гиперальдостеронизма путем определения концентрации альдостерона, активности ренина в плазме крови; II – выполнение одного или нескольких тестов, подтверждающих диагноз; III – определение формы (варианта) гиперальдостеронизма с помощью некоторых гормональных проб, функциональных тестов, методов топической диагностики.Цель исследования – ознакомление врачей-кардиологов, эндокринологов, лаборантов, лучевых диагностов с методами и принципами диагностики гиперальдостеронизма.Материалы и методы. Проанализированы опубликованные результаты исследований многих авторов, посвященные диагностике гиперальдостеронизма.Результаты исследований и их обсуждение. В обзоре проведен анализ диагностики гиперальдостеронизма по трем направлениям – клиническому, лабораторному и инструментальному. Каждый из этих направлений рассмотрено с целью установления наличия гиперальдостеронизма, выполнения подтверждающих тестов и проб, выявления его варианта или формы и топической диагностики. Кроме того, рассмотрено различные варианты соотношения результатов предлагаемых тестов и их использование для установления диагноза.Выводы. Диагностика гиперальдостеронизма базируется на клинических тестах. Преимущество в установлении диагноза отдают функциональным пробам, лабораторно-инструментальному обследованию, а в топической диагностике – результатам МРТ, КТ, сцинтиграфии.ru-RU
dc.descriptionДіагностика первинного гіперальдостеронізму базується на аналізі декількох блоків даних: клінічної картини (анамнез, фізикальний огляд); результатів лабораторного (в основному гормони, функціональні проби) й інструментального обстежень (топічна діагностика). Клінічна картина захворювання, на жаль, надає мало опорних даних для діагностики цієї патології. Процедура діагностики первинного гіперальдостеронізму при підозрі на наявність цієї патології складається з трьох основних етапів: I – встановлення наявності гіперальдостеронізму шляхом визначення концентрації альдостерону, активності реніну в плазмі крові; II – виконання одного або декількох тестів, що підтверджують діагноз; III – визначення форми (варіанта) гіперальдостеронізму за допомогою деяких гормональних проб, функціональних тестів, методів топічної діагностики. Мета дослідження – ознайомити лікарів-кардіологів, ендокринологів, лаборантів, променевих діагностів з методами і принципами діагностики гіперальдостеронізму.Матеріали і методи. Проаналізовано опубліковані результати досліджень багатьох авторів, які присвячені діагностиці гіперальдостеронізму.Результати досліджень та їх обговорення. В огляді проведено аналіз діагностики гіперальдостеронізму за трьома напрямками – клінічним, лабораторним та інструментальним. Кожний із цих напрямків розглянуто з метою встановлення наявності гіперальдостеронізму, виконання підтверджувальних тестів і проб, виявлення його варіанта або форми і топічної діагностики. Крім того, розглянуто різні варіанти співвідношення результатів пропонованих тестів і їх використання для встановлення  ді агнозу.Висновки. Діагностика гіперальдостеронізму базується на клінічних тестах. Перевагу у встановленні діагнозу віддають функціональним пробам, лабораторно-інструментальному обстеженню, а в топічній діагностиці – результатам МРТ, КТ, сцинтиграфії.uk-UA
dc.formatapplication/pdf
dc.languageukr
dc.publisherТернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевськогоuk-UA
dc.relationhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-nauk-dos/article/view/7847/7404
dc.rightsАвторське право (c) 2017 Вісник наукових дослідженьuk-UA
dc.rightshttps://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0uk-UA
dc.sourceBulletin of Scientific Research; No 2 (2017)en-US
dc.sourceВестник научных исследований; № 2 (2017)ru-RU
dc.sourceВісник наукових досліджень; № 2 (2017)uk-UA
dc.source2415-8798
dc.source1681-276X
dc.source10.11603/2415-8798.2017.2
dc.subjectprimary hyperaldosteronismen-US
dc.subjectclinicalen-US
dc.subjectlaboratoryen-US
dc.subjectradiation diagnostics.en-US
dc.subjectпервичный гиперальдостеронизмru-RU
dc.subjectклиническаяru-RU
dc.subjectлабораторнаяru-RU
dc.subjectлучевая диагностика.ru-RU
dc.subjectпервинний гіперальдостеронізмuk-UA
dc.subjectклінічнаuk-UA
dc.subjectлабораторнаuk-UA
dc.subjectпромененва діагностика.uk-UA
dc.titlePRYMARY HYPERALDOSTERONISM – HOW TO DIAGNOSE ITen-US
dc.titleПЕРВИЧНЫЙ ГИПЕРАЛЬДОСТЕРОНИЗМ – КАК ЕГО ДИАГНОСТИРОВАТЬru-RU
dc.titleПЕРВИННИЙ ГІПЕРАЛЬДОСТЕРОНІЗМ – ЯК ЙОГО ДІАГНОСТУВАТИuk-UA
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/article
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/publishedVersion


Files in this item

FilesSizeFormatView

There are no files associated with this item.

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record