Неоднорідність доступу до екстреної медичної допомоги: виклик для забезпечення рівності в охороні громадського здоров'я

Abstract

У роботі проаналізовано комплексну оцінку організаційних, професійних та психоемоційних аспектів діяльності лікарських і парамедичних бригад екстреної медичної допомоги шляхом аналізу структури викликів, професійної діяльності персоналу, їх психоемоційного стану, рівня професійного вигорання та задоволеності роботою для визначення чинників, що впливають на ефективність роботи служби, та узагальнення результатів щодо особливостей функціонування служби ЕМД. У системі ЕМД сформувалася диференційована модель роботи, за якої лікарські бригади переважно обслуговують тяжкі та критичні стани, а парамедичні забезпечують реагування на більшість викликів. У структурі звернень переважають нетяжкі стани; близько 65–75 % викликів можуть ефективно обслуговуватися парамедичними бригадами, що підтверджує необхідність удосконалення медичного тріажу. Встановлено високий рівень професійного навантаження та хронічного стресу серед лікарських і парамедичних бригад, зумовлений інтенсивністю роботи, кадровим дефіцитом і значною кількістю непрофільних викликів. Виявлені організаційні та психоемоційні виклики потребують оптимізації розподілу навантаження, удосконалення логістики викликів і зменшення частки непрофільних звернень. Підвищення ефективності системи ЕМД потребує комплексної підтримки персоналу, включаючи покращення умов праці, розвиток стресостійкості та профілактику професійного вигорання.