Оцінка когнітивного статусу пацієнтів із порушенням функції щитоподібної залози та артеріальною гіпертензією

Abstract

Артеріальна гіпертензія (АГ) належить до когорти найбільш поширених серцево-судинних захворювань. Попри простоту діагностики та наявність порівняно недорогих ліків у світі близько половини людей з гіпертонією (41% жінок та 51% чоловіків) не знає про свою хворобу, більша частина не отримують лікування або останнє не досягає своєї мети. Тиреоїдна патологія займає чільне місце серед захворювань ендокринної системи, сприяє розвитку не лише серцево-судинних проявів, але й когнітивних розладів. Метою даного дослідження було вивчити особливості когнітивного статусу у пацієнтів з патологією щитоподібної залози та артеріальною гіпертензією та їх динаміку під впливом регулярних фізичних навантажень. Обстежено 62 пацієнти з артеріальною гіпертензією та дисфункцією щитоподібної залози віком від 32 до 75 років (середній вік – 54,79±12,97 років), які перебували на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР з 2022 по 2023 роки. Клінічний діагноз, тактику лікування і визначення ефективності останнього проводили відповідно до уніфікованих та локальних протоколів, які включали вивчення анамнезу, клінічної симптоматики та лабораторного обстеження [8, 9]. Оцінювання когнітивного статусу усіх пацієнтів проводили за використання опитувальника за шкалою MMSE. Аналіз й обробку статистичних даних результатів клінічних обстежень проводили на персональному комп’ютері з використанням пакета прикладних програм MS Excel XP («Microsoft», США) та «STATISTICA» 6.0 («Statsoft», США). Пацієнтів із гіпотиреозом було розділено на дві групи. До 1-ї увійшли хворі, які отримували стандартне лікування (антигіпертензивну та замісну гормонотерапію препаратами левотироксину), до 2-ї – особи, яким додатково була призначена фізична терапія – нордична ходьба (50-60 хвилин тричі на тиждень). Проведене добове моніторування артеріального тиску (АТ) не виявило вірогідних відмінностей показників систолічного АТ (САТ) між пацієнтами з гіпер- та гіпофункцією щитоподібної залози (р>0,05), показники діастолічного АТ (ДАТ), пульсового АТ (ПАТ) та частота серцевих скорочень (ЧСС) вірогідно різнилися між відповідними групами (р<0,05). Вірогідно вищі показники загального холестеролу (ЗХ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеролів виявлено у пацієнтів із зниженою функцією ЩЗ (р<0,05). Середній рівень ТТГ у хворих з гіпофункцією щитоподібної залози склав 5,53±0,21 мМО/л, при цьому рівень тиреотропіну перевищував референтні значення у 90,63 % випадків. Середнє значення ТТГ у пацієнтів з гіперфункцією ЩЗ склало 1,82±0,21 мМО/л, при цьому гіпертиреоз не був компенсований у 5 осіб (16,67 %). Проведене коротке дослідження психічного стану за допомогою опитувальника MMSE показало наявність когнітивних розладів у пацієнтів з гіпо- та гіперфункцією ЩЗ, які вірогідно відрізнялися лише щодо орієнтації у часі (р<0,05). Пацієнти 1-ї і 2-ї груп були співставними за клінічними (рівень АТ), лабораторними (ліпідограма, тиреоїдна панель) показниками та даними опитувальника MMSE. Результати анкетування за шкалою MMSE показали вірогідно кращі результати в осіб жіночої статі порівняно з чоловічою (загальний бал склав 22,97±3,21 та 21,17±2,62, відповідно (F=1,61; р=0,02)), а також в осіб, що не курять у порівнянні з курцями (загальний бал – 23,27±3,26 та 20,48±2,57, відповідно (F=1,61; р=0,00)). Нами не було виявлено вірогідних відмінностей у когнітивному статусі залежно від ІМТ. У пацієнтів з гіпертиреозом в анамнезі по ряду пунктів (орієнтування у часі та місці, концентрації уваги і рахунку та пам’яті) мали місце вірогідно кращі показники порівняно з явним гіпертиреозом (сумарний показник балів склав 24,57±3,34 і 21,62±2,24 відповідно (F=2,21; р=0,01)). Показники когнітивних розладів (концентрація уваги і рахунок та пам’ять) у пацієнтів із маніфестним гіпотиреозом були вірогідно нижчі порівняно з такими ж в осіб з субклінічною гіпофункцією ЩЗ. Проведене лікування не показало вірогідного впливу на показники ліпідограми і тиреоїдного статусу у групах пацієнтів з гіпотиреозом. Аналіз результатів анкетування за шкалою MMSE пацієнтів досліджуваних груп показав вірогідне покращення показників, які відображають пам’ять та мову у пацієнтів 2-ї групи. Інші показники мали лише тенденцію у бік покращення. В осіб, які знаходилися лише на традиційній терапії результати залишалися без суттєвих змін. Загальний бал, який став результатом тесту у групі хворих, до схеми лікування якої входила нордична ходьба, був вірогідно вищим (24,47±2,67) порівняно з результатом 1-ї групи пацієнтів (21,80±3,1) (F=1,4; р=0,014), що свідчило про доцільність призначення даної схеми терапії. Враховуючи дані проведених досліджень, прийшли до висновків: - у пацієнтів з дисфункцією щитоподібної залози та артеріальною гіпертензією мають місце когнітивні порушення; - чоловіків та курців виявлено вірогідно нижчі показники результатів опитування за шкалою MMSE (р>0,05) порівняно з жінками і не курцями відповідно; - маніфестний тиреотоксикоз характеризувався нижчими показниками шкали MMSE порівняно з тиреотоксикозом в анамнезі (р<0,05); - показники шкали MMSE в осіб з субклінічним гіпотиреозом були вірогідно вищими порівняно з пацієнтами з маніфестним гіпотиреозом (р<0,05); - встановлено вірогідний позитивний вплив нордичної ходьби на показники артеріального тиску у пацієнтів відповідної групи порівняно з хворими на традиційній терапії (р<0,05); - включення у схему лікування гіпотиреозу фізичних навантажень (скандинавської ходьби тричі на тиждень) сприяє вірогідній позитивній динаміці результатів опитування пацієнтів за шкалою MMSE за показниками пам’яті та мови та загальним балом (р<0,05).