Патогенетичне обґрунтування комплексної хірургічної тактики лікування гострого розлитого перитоніту
Abstract
Дисертаційна робота присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих на розлитий перитоніт шляхом обґрунтування доцільності інтра- та післяопераційних санацій черевної порожнини 0,1 % розчином дезмістину на фоні комплексної антибактеріальної терапії з врахуванням різних критеріїв тяжкості розлитого перитоніту (маркерів системного запалення – гістаміну, серотоніну, фібриногену, молекул середньої маси; еластази, ендотеліально-моноцитарного активуючого поліпептиду–ІІ, Мангеймського індексу перитоніту, індексу черевної порожнини, прогностичних таблиць його тяжкості). Позитивний вплив санації черевної порожнини 0,1 % розчином дезмістину проявляється зменшенням кількості ексудату в черевній порожнині, гіперемії та набряку стінок кишечника, інтерстиціальної тканини очеревини, її нейтрофільної інфільтрації, числа судинних модулів, повнокрів’я артеріол і венул, агрегації тромбоцитів та еритроцитарних сладжів і маркерів системного запалення (гістаміну, серотоніну) в крові, підвищенням концентрації ендотеліально-моноцитарного активуючого поліпептиду–ІІ. Доведено більш високу ефективність інтра- та післяопераційних санацій черевної порожнини 0,1 % розчином дезмістину в порівнянні з іншими антисептиками на фоні комплексної антибактеріальної терапії з включенням цефалоспоринів ІІІ і ІV поколінь, яка призводила до зниження ступеня інфікування перитонеального ексудату, зменшення в крові маркерів системного запалення, більш сприятливого перебігу післяопераційного періоду, зменшення термінів перебування хворих на стаціонарному лікуванні.
Collections
- Дисертації [151]