ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТЯЖКОЇ ТРАВМИ В ПОЄДНАННІ З МЕХАНІЧНИМ ПОШКОДЖЕННЯМ ШКІРИ ТА ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КСЕНОДЕРМОПЛАСТИКИ
Abstract
Дисертація присвячена з’ясуванню патогенетичних особливостей перебігу тяжкої травми в поєднанні з механічним пошкодженням 10 % шкіри та його корекції з використанням ксенодермопластики. Розроблена модель тяжкої травми, яка дозволяє з’ясувати патогенні механізми впливу додаткового механічного видалення 10 % площі поверхні шкіри на її перебіг. В умовах тяжкої травми виникає виражена активація центрального контуру регуляції серцевого ритму та підвищення пульсового кровонаповнення тіла щурів на тлі зменшення тонусу артеріальних судин; поступове зниження показників функціональної активності печінки, наростання активності маркерних ферментів цитолізу, перекисного окиснення ліпідів та ендогенної інтоксикації, ознаки виснаження антиоксидантного захисту, які до сьомої доби стабілізуються. Додаткове механічне пошкодження 10 % поверхні шкіри супроводжується істотним погіршенням досліджуваних показників, появою дистрофічно-некротичних змін у печінці, нирках, серці і легенях та зростанням кількості загиблих тварин, яка на сьому добу сягає 60,0 %. На тлі застосування ксенодермопластики відбувається покращення більшості показників варіаційної пульсометрії, центральної гемодинаміки, цитолізу, ендогенної інтоксикації, перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та функціонального стану печінки. Відмічаються менші структурні в досліджуваних паренхіматозних органах. Загибель тварин не спостерігається.
Collections
- Дисертації [151]