РОЛЬ ПЕРЕЛОМУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У РОЗВИТКУ СИСТЕМНИХ ПОРУШЕНЬ ЗА УМОВ ПОЛІТРАВМИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ (клініко-експериментальне дослідження)
Abstract
Дисертація присвячена встановленню ролі перелому нижньої щелепи у проявах дисфункції печінки поранених з вогнепальним ушкодженням м’яких тканин стегна, масивною крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки та у порушенні функціонального і морфологічного стану печінки в динаміці експериментальної моделі політравми й доведенні
ефективності карбацетаму у зниженні проявів виявлених порушень. Встановлено, що у поранених з переломом нижньої
щелепи, вогнепальним ураженням м'яких тканин стегна з масивною зовнішньою кровотечею виникають більші порушення функціонального стану печінки з максимумом проявів через 6-7 діб стаціонарного лікування порівняно з пораненими без перелому нижньої щелепи. Це виявляється істотно більшою активністю в сироватці крові аланін- і аспартатамінотрансфераз, більшим вмістом у сироватці крові прямого білірубіну та нижчим вмістом загального білка.
Показано, що тривалість лікування у стаціонарі в пацієнтів з додатковим переломом нижньої щелепи у 2,62 раза більша,
ніж у пацієнтів без додаткового перелому щелепи. Доведено, що додаткове моделювання перелому нижньої щелепи на
тлі гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, сприяє більшому зростанню в печінці інтенсивності
процесів ліпідної пероксидації, зниженням показників ензимної ланки антиоксидантного захисту, більшим проявом
цитолітичного синдрому зі зміщенням антиоксидантно-прооксидантного співвідношення в бік домінування прооксидантих механізмів порівняно з групою, в якій моделювали лише крововтрату та ішемію-реперфузію кінцівки. Доведено, що загальною закономірністю виявлених порушень є максимальне зниження досліджуваних показників до 1 доби з наступним зростанням до 14 доби, яке не досягало рівня контролю. Встановлено, що додаткове нанесення
перелому нижньої щелепи на тлі гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, супроводжується
суттєвим порушенням функціонального і морфологічного стану печінки, що проявляється зниженням показників
жовчоутворювальної, жовчовидільної та глікогенсинтезувальної функцій печінки і зростанням показників поглинально-
видільної функції. За цих умов істотно поглиблюються структурні порушення печінки порівняно з тваринами, яким
моделювали лише гостру крововтрату та ішемію-реперфузію кінцівки. Застосування карбацетаму за умов експериментального перелому нижньої щелепи, гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки порівняно з тваринами
без корекції сприяє покращенню біохімічного, функціонального та структурного стану печінки.