СІАЛОВІ КИСЛОТИ ПЛАЗМИ ТА СІАЛЬОВАНІСТЬ ЛІМФОЦИТІВ ПРИ ХРОНІЧНИХ ЛІМФО- І МІЄЛОПРОЛІФЕРАТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ КРОВІ
Abstract
У дисертаційній роботі проведені дослідження участі вуглеводної детермінанти глікопротеїнів плазми та залишків сіалових кислот мембран лімфоцитів у розвитку і перебігу хронічних лімфо- та мієлопроліферативних захворювань крові, проаналізований вплив хіміотерапевтичного лікування на процеси сіалювання/десіалювання глікопротеїнів плазми та мембран лімфоцитів.
Встановлено збільшення концентрації загальних сіалових кислот у плазмі крові хворих на онкогематологічні захворювання. Виявлено, що при В-хронічному лімфолейкозі, еритремії та сублейкемічному мієлозі спостерігається підвищення концентрації вільних сіалових кислот на одному рівні.
Визначено, що злоякісна трансформація лейкозних клітин призводить до зміни розподілу лімфоцитів крові, які несуть на своїй поверхні залишки сіалових кислот. Так, при В-хронічному лімфолейкозі збільшується їх кількість у складі О- та N-гліканів, а при проведенні цитостатичної терапії спостерігається зменшення сіальованості мембран лімфоцитів, що може бути критерієм ефективності лікування.