ВИБІР МЕТОДУ ТА ОБ’ЄМУ РАДИКАЛЬНОГО ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ ПРИ ПРОРИВНІЙ ПІЛОРОДУОДЕНАЛЬНІЙ ВИРАЗЦІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОШИРЕНОСТІ ПЕРИТОНІТУ

Abstract

В експериментальній частині роботи на 140 білих щурах лінії Вістар вивчено перебіг пілородуоденального та товстокишкового перитоніту залежно від строків перфорації. При експериментальному пілородуоденальному перитоніті, якщо з моменту перфорації не пройшло 18 годин: запальні зміни в черевній порожнині відповідають синдрому системної запальної відповіді, низький ступінь бактеріальної контамінації черевної порожнини – до lg 5 КУО/мл, морфологічні органні зміни (гемодинамічні та гемореологічні) носять зворотній характер. Проаналізовано віддалені результати хірургічного лікування 248 хворих з проривними пілородуоденальними виразками. У 167 хворих з проривними пілородуоденальними виразками вивчено перебіг поширеного перитоніту залежно від строків з моменту перфорації, на основі оцінки ступеня ендотоксикозу, ступеня бактеріальної контамінації черевної порожнини, характеру та поширеності морфологічних змін в зоні перфорації, важкості фізичного стану хворого, що стало основою для розробки алгоритму вибору методу та об’єму радикального оперативного втручання при проривних пілородуоденальних виразках в умовах поширеного перитоніту. Розширення показань до виконання радикальних оперативних втручань у хворих з проривними пілородуоденальними виразками в умовах поширеного перитоніту дозволило збільшити радикальність операцій до 92,8 %, зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень в 1,5 рази, без летальних наслідків, з 84,6 % відмінних і добрих результів після виконання радикальних операцій у віддаленому післяопераційному періоді.