ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА ПСИХО-ЕМОЦІЙНИЙ СТАН СТУДЕНТІВ

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню особливостей психоемоційних порушень у студентів в умовах воєнного стану, розробці та апробації програми корекції виявлених змін. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю своєчасного виявлення симптомів стресу та формування стресостійкості молодої людини, необхідністю знайти ресурси, щоб подолати наслідки стресів. Молоді люди, а особливо студенти, є найменш стійкими до впливу зовнішніх негативних чинників і тому найчастіше піддаються стресу. Методи і об’єкт дослідження. У дослідженні взяли участь 377 студентів 1-4 курсів, з них 135 (35,8 %) юнаків та 242 (64,2 %) дівчат. Проведено теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичних джерел літератури; оцінка психічної травматизації за допомогою Дитячої Шкали впливу Подій; оцінка потреб студентів за допомогою оригінального опитувальника; дослідження емоційно-мотиваційної сфери: визначення рівня агресивності (опитувальник Басса-Дарки), дослідження рівня емпатійних тенденцій (методика І.М. Юсупова), визначення рівня тривожності за допомогою опитувальника Спілбергера-Ханіна; методи математичної статистики. Результати дослідження Відповідно до шкали психічної травматизації встановлено переважання середнього рівня вторгнення та збудливості у поєднанні з високим рівнем уникнення. Перевага середнього рівня вторгнення свідчила, що при нагадуванні про подію особистість заново переживає все те, що сталося, а досить високий показник збудження – на тенденцію одночасно відчувати неприємні фізичні відчуття. Високий рівень уникнення вказував на бажання опитуваного витіснити з пам'яті переживання, пов’язані з травмуючими подіями. Встановлено, що у студентів значною мірою виражена потреба в спілкуванні, комунікації з іншими людьми, зокрема на 1 курсі (46,1 %) та 3 курсі (86,7 %); бажанні відчувати власну індивідуальність, бажання самоствердження, схваленні (41,5 % – на 1 курсі, 39,7 % - на 3 курсі та потреба в безпеці і захищеності (54,5 % - 1 курс, 43,1 % - 4 курс, 36,0 % - 3 курс). Встановлено, що 44,5 % досліджуваних мають високий та дуже високий рівень агресивності; при цьому фізична агресія у них виражена менше, ніж вербальна та непряма. Фізична агресія більш притаманна хлопцям, а вербальна – дівчатам. Найнижчим є показник фізичної агресії, що свідчить про те, що в студентському середовищі не прийнято використовувати фізичну силу проти інших людей. Високий показник почуття провини вказує на достатній рівень самокритики студентів, а високі значення показника роздратування свідчать про суттєву ймовірність швидкого і бурхливого реагування на травмуючу ситуацію. Спостерігалася достовірна відмінність за шкалами «образа» та «роздратування» у студентів 1 та 4 курсів. Встановлено переважання середнього рівня емпатійності (у 54,7 %), що свідчить про достатній рівень співпереживання до оточуючих. Отримано високі показники емпатійності щодо батьків, літніх людей та дітей. Найвищі показники «Емпатії до батьків» та «Емпатія до літніх людей» спостерігалися у студентів 1 курсу у порівнянні зі старшими курсами (р<0,05). У дівчат виявлено достовірно вищі показники емпатійності за всіма підшкалами у порівнянні з юнаками (р<0,05). У студентів переважав середній рівень реактивної тривожності (РТ) (52,5 %). Високий рівень РТ виявлено у 33,4 %, низький – у 14,1 % респондентів. Встановлено, що рівень особистісної тривожності (ОТ) є достовірно вищим, ніж рівень РТ. Високий рівень ОТ виявлено у 46,2 %, середній – у 35,8 %, низький – у 18,0 % респондентів. Найвищий рівень РТ та ОТ діагностовано у студентів 1 курсу. У дівчат достовірно частіше спостерігався високий рівень РТ у порівнянні з хлопцями (у 43,4 % та 15,6 % відповідно) та ОТ (відповідно 55,3 % та 14,0 %). Встановлено пряму помірну залежність РТ з потребою в безпеці і захищеності, (r=0,52, p=0,05), та відчуттям провини, виявленої за допомогою опитувальника Басса-Дарки (r=0,36, p=0,05). У результаті проведених досліджень розроблена та апробована психо-коректувальна програма з врахуванням виявлених психо-емоційних розладів у студентів в умовах воєнного стану та показана її ефективність для зменшення рівня агресивної поведінки та тривожності.