Вплив оптимізму на взаємозв’язок між мотиваційними чинниками та рівнем стресу у медсестер терапевтичних і хірургічних відділень

Abstract

У дисертації наведено нове, науково-обгрунтоване теоретичне узагальнення та здійснено розв’язання актуального завдання, яке полягало в оптимізації роботи медсестер терапевтичних і хірургічних відділень шляхом дослідження взаємозв’язків між мотиваційними чинниками та рівнями диспозиційного оптимізму/песимізму і сприйманого стресу. Вперше в Україні досліджено фактори, що впливають на ефективність роботи медсестер різного профілю, а саме, асоціацію мотиваційних чинників роботи, сприйманого стресу та диспозиційного оптимізму. Показано, що для більшості медсестер основними стимулами роботи є покликання, відповідальність, складність і цікавість роботи, а також комунікація з пацієнтами. При цьому медсестри хірургічних відділень ставлять вказані мотиватори роботи на вищі місця в рейтингу стосовно медсестер терапевтичних відділень. Доповнено наукові дані щодо психологічних характеристик медсестер різних відділень, зокрема, вірогідно вищий рівень диспозиційного оптимізму та вірогідно нижчий рівень сприйманого стресу у медсестер хірургічних відділень стосовно медсестер терапевтичних відділень. Показано, що нижчий рівень оптимізму в медсестер асоціювався з нижчими місцями в рейтингу вище вказаних мотиваційних чинників роботи. Встановлено, що найвищий рівень стресу виявляється у медсестер терапевтичного та хірургічного профілів з високим песимізмом, що доведено вірогідним негативним сильним кореляційним зв’язком між досліджуваними показниками.