Патогенетичне обґрунтування застосування стовбурових клітин для корекції імунних порушень при пародонтиті
Abstract
У дисертації наведено особливості патологічних змін у тканині пародонта та організмі щурів за моделювання гострого генералізованого пародонтиту та обґрунтовано доцільність використання мезенхімальних стовбурових клітин для їх корекції. Встановлено, що за умов експериментальної корекції з використанням стовбурових клітин має місце пригнічення процесів ліпідної та білкової пероксидації, покращення функціонування ензимної та неензимної ланок антиоксидантної системи. Доведено вплив диференційованої імуномодуляції з використанням мезенхімальних стовбурових клітин на стан імунної системи експериментальних тварин з гострим генералізованим пародонтитом. Показано, що моделювання гострого експериментального пародонтиту супроводжувалося зростанням концентрації прозапальних цитокінів – IL-1β, TNF-α, IL-6 з максимальним зростанням на першу добу, стабільним підвищенням протягом 7-14 діб та зниженням до 21 доби. Встановлено, що патологічний процес у пародонті супроводжується зростанням показників молекул середньої маси та еритроцитарного індекса інтоксикації за 7 діб спостереження, які суттєво відрізняються від показників тварин без змодельованої патології, що свідчить, про розвиток ендотоксикозу. Патоморфологічно показано сукупність порушень у тканинах пародонта після моделювання патологічного процесу та доведено протизапальний та регенераторний вплив мезенхімальних стовбурових клітин людини, а також мʼязових стовбурових клітин щура на процеси регенерації кісткової тканини тварин з гострим генералізованим пародонтитом. Розроблено і запропоновано методику диференційованої імуномодуляції з використанням стовбурових клітин для корекції метаболічних та структурних порушень, що виникають при гострому експериментальному пародонтиті.