Патогенетичне обґрунтування застосування збагаченої тромбоцитами плазми крові та стовбурових клітин для корекції травматичних ушкоджень м’язів
Короткий опис(реферат)
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що
виявляється у взаємозв’язку морфологічних змін у м’язовій тканині скелетних м’язів із змінами на місцевому та
системному рівнях за умов експериментального травматичного ушкодження м’язів та при корекції збагаченою
тромбоцитами плазмою (PRP) та мезенхімальними стовбуровими клітинами (МСК) в ранньому та пізньому
посттравматичному періодах, та вивчення впливу PRP на проліферативну активність фібробластів, міогенних клітин та
мезенхімальних стовбурових клітин пуповини щурів в умовах in vitro. Вивчено вплив PRP на проліферативну активність
фібробластів, міогенних клітин та мезенхімальних стовбурових клітин пуповини щурів в умовах in vitro. Встановлено, що
багата тромбоцитами плазма має виражений мітогенний вплив на мезенхімальні клітини, значний протизапальний ефект
та виражену стимулюючу дію на проліферативну активність фібробластів, але менш ефективна у випадку клітинної
культури мезенхімальних стовбурових клітин. Встановлено, що за умов експериментальної корекції з використанням PRP
відбувається пригнічення перекисного окислення ліпідів та зростання активності ферментів антиоксидантної системи.
Доведено, що моделювання травми м’язів супроводжувалося зростанням концентрації прозапальних цитокінів IL-1β TNF-α
IL-6 з максимальним зростанням на першу добу, стабільним підвищенням протягом 7-ої – 14-ої діб та зниженням до 21-ої
доби. Доведено, що травматичні ушкодження м’язів спричинює розвиток ендотоксикозу, який проявляється
накопиченням ендотоксинів в організмі, що підтверджується суттєвими змінами показників ендогенної інтоксикації:
еритроцитарних та лейкоцитарних індексів інтоксикації та вмісту молекул середньої маси. Встановлено, що у тварин з
експериментальним травматичним ушкодженням м’язів стегна спостерігається інтенсивне зростання протеолітичної
активності крові на тлі менш виразного зростання антипротеазної активності, а також зростання проникності
лізосомальних мембран, що призводить до значного дисбалансу у системі протеази/антипротеази і зростання індексу
протеолізу. Гістологічно та морфометрично показана сукупність порушень у м’язах після нанесення травми та доведений
протизапальний та регенераторний вплив застосуванні збагаченої тромбоцитами плазми та мезенхімальних стовбурових
клітин. При моделюванні травматичного ушкодження м’язів встановлено, що на 1-шу добу експерименту у досліджуваних
нами органах розвиваються дистрофічні зміни у всіх епітеліальних компонентах, проте найбільш вираженими вони є в
печінці та легенях. Застосування PRP та МСК має в різній мірі протекторний ефект уже із 1-ої доби застосування.
Застосування PRP проявляє переважно місцевий вплив для корекції загоєння травматичного ушкодження м’язів,
покращує відновлення структур в ділянці рани та має поверхневий вплив на відновлення епітеліального компоненту
паренхіматозних органах, переважно у віддалені періоди.