Показати скорочений опис матеріалу

ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ОСНОВНЫХ КЛАССОВ ПРЕПАРАТОВ В ЛЕЧЕНИИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА У ЛИЦ СТАРШИХ ВОЗРАСТНЫХ ГРУПП;
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ КЛАСІВ ПРЕПАРАТІВ В ЛІКУВАННІ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В ОСІБ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП

dc.creatorZharinova, V. Yu.
dc.creatorVoinarovskaya, G. P.
dc.date2020-01-28
dc.date.accessioned2020-02-24T11:33:21Z
dc.date.available2020-02-24T11:33:21Z
dc.identifierhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/10796
dc.identifier10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10796
dc.identifier.urihttps://repository.tdmu.edu.ua/handle/123456789/14019
dc.descriptionThe high mortality and poor quality of life of patients led to the need to actively search for combinations of drugs that would reduce the likelihood of complications and improve the prognosis of cardiovascular disease. Тhe aim – was features of use and effectiveness of the main classes of drugs for the treatment of coronary heart disease in people of older age groups. Material and Methods. We analyzed 220 case histories of patients aged 60–90 years, with coronary heart disease who were on inpatient and outpatient treatment in the Cardiology Department of D. Chebotariov Istitute of Gerontology in the period from 1997–2003 and 2015–2017. The frequency of application of certain classes of drugs at these stages of observation, the frequency of prescribing various treatment regimens and their effect on the life expectancy of elderly people with coronary heart disease was determined. At the second stage of the work, an analysis of case histories of 488 patients observed from 1997–2017 was also carried out, depending on the presence of MI in history. According to the initial observation point, the date of the first hospitalization in the cardiology department was selected. All examined patients were hospitalized for the first time in the hospital and were subsequently followed up with the main diagnosis of coronary artery disease: stable angina pectoris l-III FC, CH 0-II B. The final observation points were the last hospitalization at the time of 2017 or the patient's death. The patient’s death was chosen as the endpoint, based on which the life expectancy indicator (which was determined by the year/age of death) or age at the time of 2017 was studied. Results and Discussion. It was shown that in 1997–2003, the most commonly prescribed groups were: β-blockers (57.2 %), ACE inhibitors (75.2 %), ASA (73.7 %), statins 60.1 % and preparations of the nitroglycerin series (31.0 %). 10.67 %, BKK-26.2 % were intended for Sartan. In 2015–2017, drugs from the group of HMG-CoA reductase inhibitors, according to the analysis, began to be prescribed in 81.1 % of cases. Nitroglycerin remedies were used much less – 17.9 %. The prevalence of prescribing antihypertensive drugs has increased: β-blockers (80.3 %), calcium channel blockers (58.9 %), angiotensin II receptor inhibitors (35.0 %). Acetylsalicylic acid was intended in 83.7 % of cases. An analysis of the therapy of patients who underwent MI indicates an inadequate prescription of drugs of the main classes of ASA received 76.2 %, statins 66.4 %, beta blockers 73.7 %, ACE inhibitors 69.0 %. As a result of the application of logistic regression, we built equations according to which the probability of developing a heart attack can be predicted depending on which drugs are used to treat the patient, and according to our model, the therapy of patients can be modified and the likelihood of developing MI can be reduced. Conclusions. The results obtained indicate that the most effective treatment combinations for people with coronary heart disease affecting life expectancy were in patients taking ASA, statins and beta blockers – (81.4±3.16) years, ASA, statins and ACE inhibitors – 80, (1±1.71) years old.en-US
dc.descriptionЗначительная смертность и низкое качество жизни больных обусловили необходимость активного поиска комбинаций препаратов, способствующих уменьшению вероятности развития осложнений и улучшению прогноза течения кардиоваскулярных заболеваний. Цель – особенности использования и эффективность основных классов препаратов для лечения ишемической болезни сердца (ИБС) у лиц старших возрастных групп. Материал и методы. Были проанализированы 220 историй болезней пациентов в возрасте 60–90 лет с ИБС, находившихся на стационарном и амбулаторном лечении в отделении кардиологии ГУ «Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМНУ» в период 1997–2003 и 2015–2017 гг. Определяли частоту применения отдельных классов препаратов на этих этапах наблюдения, частоту назначения различных схем лечения и их влияние на продолжительность жизни лиц пожилого возраста, больных ИБС. На втором этапе работы был также проведен анализ историй болезней 488 пациентов, наблюдавшихся в 1997–2017 гг. в зависимости от наличия инфаркта миокарда (ИМ) в анамнезе. Начальной точкой наблюдения было выбрано дату первой госпитализации в кардиологическое отделение. Все обследованные были впервые госпитализированы в стационар и в дальнейшем наблюдались с основным диагнозом ИБС: стабильная стенокардия напряжения І–III ФК, СН 0–II Б. Конечными точками наблюдения считали последнюю госпитализацию на момент 2017 г. или наступление смерти пациента. В качестве конечной точки была выбрана смерть пациента, на основе которой изучался показатель продолжительности жизни (который определялся годом/возрастом смерти) или возраст на момент 2017 года. Результаты. Было показано, что в 1997–2003 гг. чаще всего назначаемыми группами были: β-блокаторы (57,2 %), иАПФ (75,2 %), АСК (73,7 %), статины 60,1 % и препараты нитроглицеринового ряда (31,0 %). Сартаны назначались 10,67 %, БКК – 26,2 %. В 2015–2017 гг. препараты из группы ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, по данным анализа, начали назначаться в 81,1 % случаев. Значительно меньше применялись препараты нитроглицеринового ряда – 17,9 %. Выросла распространенность назначения антигипертензивных препаратов: β-блокаторов (80,3 %), блокаторов кальциевых каналов (58,9 %), ингибиторов рецепторов ангиотензина II (35,0 %). Ацетилсалициловая кислота назначалась в 83,7 % случаев. Анализ терапии больных, перенесших инфаркт миокарда (ИМ), свидетельствует о недостаточном назначении препаратов основных классов: АСК получали 76,2 %, статины 66,4 %, бета-блокаторы 73,7, %, ИАПФ 69,0 %. В результате применения логистической регрессии нами было построено уравнение, согласно которому может быть спрогнозирована вероятность развития инфаркта в зависимости от того, какими препаратами лечат больного, кроме того, по данным нашей модели можно модифицировать терапию больных, уменьшать вероятность развития ИМ. Выводы. Полученные результаты свидетельствуют, что наиболее эффективные комбинации лечения лиц с ИБС, влияющие на продолжительность жизни, были у больных, принимавших АСК, статины и бета-блокаторы – (81,4±3,16) года, АСК, статины и ИАПФ – (80,1±1,71) года.ru-RU
dc.descriptionЗначна смертність та низька якість життя хворих зумовили необхідність активного пошуку комбінацій  препаратів, які б сприяли зменшенню ймовірності розвитку ускладнень і покращували прогноз перебігу кардіоваскулярних захворювань. Мета – особливості використання та ефективність основних класів препаратів для лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) в осіб старших вікових груп. Матеріал і методи. Було проаналізовано 220 історій хвороб пацієнтів віком 60–90 років з ІХС, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у відділенні кардіології ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМНУ» в період 1997–2003 та 2015–2017 рр. Визначали частоту застосування окремих класів препаратів на цих етапах спостереження, частоту призначення різних схем лікування та їх вплив на тривалість життя осіб літнього віку, хворих на ІХС. На другому етапі роботи було також проведено аналіз історій хвороб 488 пацієнтів, яких спостерігали в 1997–2017 рр. залежно від наявності інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі. За початкову точку спостереження було обрано дату першої госпіталізації в кардіологічне відділення. Всіх обстежених було вперше госпіталізовано в стаціонар і в подальшому їх спостерігали з основним діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруги І–III ФК, СН 0–ІІ б. Кінцевими точками спостереження вважали останню госпіталізацію на момент 2017 р. або настання смерті пацієнта. Як кінцеву точку було обрано смерть пацієнта, на основі якої вивчали показник тривалості життя (який визначали роком/віком смерті) або вік на момент 2017 року. Результати. За даними спостереження відзначено, що в 1997–2003 рр. найчастіше призначуваними групами були: β-блокатори (57,2 %), іАПФ (75,2 %), АСК (73,7 %), статини 60,1 % і препарати нітрогліцеринового ряду (31,0 %). Сартани призначали 10,67 %, БКК – 26,2 %. У 2015–2017 рр. препарати з групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, за даними аналізу, стали призначатися в 81,1 % випадків. Значно менше застосовували препарати нітрогліцеринового ряду – 17,9 %. Зросла поширеність призначення антигіпертензивних препаратів: β-блокаторів (80,3 %), блокаторів кальцієвих каналів (58,9 %), інгібіторів рецепторів ангіотензину ІІ (35,0 %). Ацетилсаліцилову кислоту призначали у 83,7 % випадків. Аналіз терапії хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), свідчить про недостатнє призначення препаратів основних класів: АСК отримували 76,2 %, статини 66,4 %, бета-блокатори 73,7 %, ІАПФ 69,0 %. У результаті застосування логістичної регресії було побудовано рівняння, згідно з яким може бути спрогнозована ймовірність розвитку інфаркту залежно від того, якими препаратами лікують хворого, крім того, за даними нашої моделі можна модифікувати терапію хворих, зменшувати ймовірність розвитку ІМ. Висновки. Отримані результати свідчать, що найбільш ефективні комбінації лікування осіб з ІХС, що впливають на тривалість життя, були у хворих, які приймали АСК, статини і бета-блокатори – (81,4±3,16) року, АСК, статини і ІАПФ – (80,1±1,71) року.uk-UA
dc.formatapplication/pdf
dc.languageukr
dc.publisherТернопільський державний медичний університетuk-UA
dc.relationhttps://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/10796/10293
dc.sourceAchievements of Clinical and Experimental Medicine; No. 4 (2019); 69-77en-US
dc.sourceДостижения клинической и экспериментальной медицины; № 4 (2019); 69-77ru-RU
dc.sourceЗдобутки клінічної і експериментальної медицини; № 4 (2019); 69-77uk-UA
dc.source2415-8836
dc.source1811-2471
dc.source10.11603/1811-2471.2019.v.i4
dc.subjectcoronary heart diseaseen-US
dc.subjectelderly patientsen-US
dc.subjectfeatures of treatmenten-US
dc.subjectишемическая болезнь сердцаru-RU
dc.subjectпациенты пожилого возрастаru-RU
dc.subjectособенности леченияru-RU
dc.subjectішемічна хвороба серцяuk-UA
dc.subjectпацієнти літнього вікуuk-UA
dc.subjectособливості лікуванняuk-UA
dc.titleFEATURES OF USE AND EFFECTIVENESS OF THE MAIN CLASSES OF DRUGS FOR THE TREATMENT OF CHD IN ELDERLY PEOPLEen-US
dc.titleОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ ОСНОВНЫХ КЛАССОВ ПРЕПАРАТОВ В ЛЕЧЕНИИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА У ЛИЦ СТАРШИХ ВОЗРАСТНЫХ ГРУППru-RU
dc.titleОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ КЛАСІВ ПРЕПАРАТІВ В ЛІКУВАННІ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В ОСІБ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУПuk-UA
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/article
dc.typeinfo:eu-repo/semantics/publishedVersion


Долучені файли

ФайлРозмірФорматПереглянути

Даний матеріал не має долучених файлів.

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу