ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ВУЗЛОВИЙ КОЛОЇДНИЙ ЗОБ

Abstract

Дисертація присвячена актуальним питанням лікування хворих на вузловий колоїдний зоб. Обстежено 303 пацієнти з вогнищевою і дифузною патологією щитопо-дібної залози. У 87 з них з діагнозом папілярного і фолікулярного раку, вузлового колоїдного зобу, фолікулярної аденоми, дифузного токсичного зобу та автоімунного тиреоїдиту вивчали специфічність цитологічної картини та морфометрії ядер і можливість використання результатів каріометрії для диференційної діагностики вогнищевих утворів щитоподібної залози. У 216 хворих з встановленим діагнозом вузлового колоїдного зоба вивчали особливості його клінічної симптоматики залежно від кількості і розмірів вузлових утворів, їх локалізації, тривалості захворювання, анатомічних особливостей ділянки шиї, віку пацієнтів, наявності супутніх захворювань, а також показання до хірургічного лікування, вибір об’єму операції, технологію її виконання, принципи післяопераційної реабілітації. Доказано, що у випадках невизначених або сумнівних заключень цитологічних досліджень каріометрія є високоспецифічним методом диференційної діагностики. Запропоновано патогенетично і клінічно аргументовані показання до хірургічного лікування хворих на вузловий колоїдний зоб. Удосконалено технологію виконання операції на щитоподібній залозі. Розроблено принципи вибору об’єму операції залежно від локалізації і кількості вузлових утворів у залозі та реабілітації хворих у післяопераційному періоді. Впровадження наших напрацювань у клінічну практику дозволило зменшити частоту інтраопераційних ускладнень майже в 3 рази, а рецидивів зобу – більше ніж у 6 разів.