ВИКОРИСТАННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ВАГОТОМІЇ ПРИ ХІРУРГІЧ-НОМУ ЛІКУВАННІ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

Abstract

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності хірургічного ліку-вання хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки шляхом вико-ристання малоінвазивних оперативних втручань – лапароскопічних ваготомій. Проаналізовані найближчі та віддалені результати хірургічного лікування 292 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Доведено, що різноманітні методики лапароскопічних ваготомій ефективно знижують кислотопродукцію у шлунку. Найбільш простими в технічному виконанні є задня стовбурова ваготомія з передньою сероміотомією або резекцією малої кривизни за допомогою ендостеплерів. Лапароскопічні операції, що дренують шлунок, за ефективністю і частотою ускладнень не поступаються подібним лапаротомним втручанням. Тривалість перебування в стаціонарі після лапароскопічної ваготомії (3,41,2 ліжко-дня) коротший, ніж після лапаротомної селективної проксимальної ваготомії (7,52,8 ліжко-дня). Частота рецидивів виразкової хвороби дванадцятипалої кишки після лапароскопічної ваготомії (2,6%) віро-гідно не відрізняється від такої при лапаротомних операціях (3,7%). Відмінні ре-зультати за шкалою Visiсk після лапароскопічної ваготомії спостерігалися в 1,6 рази частіше, а задовільні – у 1,8 рази рідше, ніж після лапаротомних ваготомій.