КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ У ПОЄДНАННІ З ОСТЕОПЕНІЄЮ

Abstract

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності діагностики та лікування ускладнень бронхітів у дітей. Досліджувались насиченість кісток мінеральними речовинами, метаболізм сполучної тканини, кальцій-фосфорний обмін, стан системного імунітету та інтенсивність запального компоненту в залежності від клінічного варіанту бронхіту. Не зважаючи на рівномірну поширеність остеопатій серед дітей з бронхітами (при рецидивному – 50,0 %, при хронічному – 40,0 %), тривалий, тяжчий клінічно перебіг хронічного запального процесу в бронхах сприяє більшому зниженню мінералізації кісткової тканини. Свідченням цього є діагностовані при хронічному бронхіті остеопенія І-ІІІ ступеня (20,0 %) та остеопороз (11,43 %), тоді як при рецидивному мала місце лише остеопенія І-ІІ ступеня. Виділені лабораторні та інструментальні критерії виявлення остеопенії у дітей з рецидивним та хронічним бронхітами залежно від тривалості захворювання та частоти загострень. Серед них провідна роль належить визначенню кальцію, оксипроліну, румалонових антитілам, кріоглобулінам та оцінці денситограми за показниками стандартного відхилення. Патогенетично обґрунтована доцільність та запропоновано схеми корекції остеопенії у дітей з бронхітами препаратом «Кальцемін». В динаміці відстежено покращення стану мінералізації кісткової тканини, стабілізацію обміну сполучнотканинних елементів, зменшення інтенсивності запального компонента після застосування модифікованих схем лікування. Діагностований вторинний імунодефіцит клітинної ланки імунітету ІІ ступеня та дисімуноглобулінемія корегувались препаратом «Циклоферон», ефективність якого при рецидивному і хронічному бронхітах доведена позитивною клініко-лабораторною динамікою.