| dc.description.abstract | Мета дослідження. Порівняти та проаналізувати вплив використання мікропроцесорного та гідравлічного колінних модулів на функціональні можливості та рівень мобільності пацієнтів після трансфеморальної ампутаціїв процесі протезної реабілітації.
Об’єкт дослідження: Процес відновлення локомоторної функції у осіб після трансфеморальної ампутації.
Предмет дослідження: Функціональні параметри ходи при використанні мікропроцесорного та гідравлічного колінних модулів
Завдання дослідження
1. Провести системний аналіз науково-методичної літератури та сучасних клінічних настанов щодо біомеханічних особливостей ходи пацієнтів після трансфеморальної ампутації та досвіду застосування пасивних і мікропроцесорних протезних систем.
2. Сформувати репрезентативну вибірку пацієнтів після трансфеморальної ампутації та розподілити їх на клінічні групи залежно від типу колінного модуля (гідравлічні та мікропроцесорні колінні вузли).
3. Оцінити темпо-ритмічні та швидкісні параметри локомоцій у різних режимах ходьби на основі Тесту ходьби на 10 метрів (10MWT) та визначити рівень загальної локомоторної витривалості, аеробної спроможності та енергоефективності пересування пацієнтів за допомогою Тесту 6-хвилинної ходьби (6MWT).
4. Дослідити та порівняти показники статодинамічного балансу та координації рухів у пацієнтів обох груп за допомогою Шкали рівноваги Берга (BBS).
5. Проаналізувати суб’єктивно-об’єктивний рівень повсякденної мобільності та ступінь незалежності пацієнтів за допомогою спеціалізованого опитувальника SIGAM.
6. Розробити практичні рекомендації для фахівців із фізичної терапії та протезування щодо оптимізації процесу реабілітації із застосуванням мікропроцесорних технологій після трансфеморальної ампутації.
Методи дослідження: аналіз наукової літератури, клініко-функціональні методи, опитувальники, шкали та методи математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів:
– Вперше проведено порівняльний біомеханічний аналіз патернів ходи пацієнтів з трансфеморальною ампутацією при переході з механічних колінних вузлів на мікропроцесорні модулі (MPK) за уніфікованим протоколом.
– Дістало подальшого розвитку розумінння механізмів адаптації кукси до зміни динамічного опору протеза в режимі реального часу, що дозволило кількісно оцінити ступінь відновлення фізіологічної симетрії кроку.
– Удосконалено підхід до оцінки когнітивного навантаження пацієнта під час локомоції: доведено зв’язок між використанням інтелектуальних систем керування та зниженням потреби у постійному візуальному контролі поверхні.
– Визначено специфічні кінематичні переваги мікропроцесорних модулів при подоланні складних поверхонь (сходи, похилі площини), що раніше не було достатньо описано для даної категорії пацієнтів в умовах вітчизняної реабілітаційної практики.
– Науково обґрунтовано доцільність раннього включення мікропроцесорних колінних модулів у програму реабілітації комбатантів для прискорення їхньої соціальної та професійної реінтеграції.
Практичне значення одержаних результатів:
1. Дослідження дає чіткі критерії, чому конкретному пацієнту (наприклад, з високим рівнем активності або супутніми проблемами спини) варто призначати саме мікропроцесорний модуль.
2. Результати аналізу патерну ходи дозволяють протезисту точніше програмувати фази опори та переносу в мобільному додатку або ПЗ модуля, орієнтуючись на об’єктивні біомеханічні показники, а не лише на суб’єктивні відчуття пацієнта.
3. Можливість розробки протоколу навчання ходьбі саме на мікропроцесорних колінних модулях, що відрізняється від тренувань на механічних вузлах.
4. Результати дослідження можуть бути використані протезно-ортезними підприємствами для оптимізації процесу протезування пацієнтів з трансфеморальною ампутацією, а також реабілітаційними центрами для вдосконалення програм функціонального відновлення комбатантів. Матеріали роботи впроваджено в освітній процес ТНМУ при підготовці магістрів за спеціальністю «Протезування-ортезування». | uk |
