Аналіз причин ампутацій нижніх кінцівок та оцінка опороздатності і придатності кукси до протезування

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено аналізу етіологічних чинників втрати нижніх кінцівок, комплексному вивченню клініко-функціонального стану кукси, експериментальному оцінюванню їхнього впливу на якість локомоції та рівень функціональної мобільності пацієнтів у системі протезно-ортезної допомоги. Дослідженням охоплено 35 пацієнтів із односторонньою ампутацією (середній вік – 46,37±18,73 року). Вибірку розділено на дві підгрупи: пацієнти, які адаптувалися до тимчасових протезів (n=17), та особи, які використовували постійні вироби (n=18). Встановлено, що провідною некоморбідною причиною ампутацій у досліджуваному регіоні є травма (57%), судинна патологія становить 37%, інші стани – 6%. Оцінка придатності кукси виявила високу частоту суглобових контрактур (24%), серед яких домінує згинальний тип (17%). Показано, що у підгрупі тимчасового протезування контрактури зустрічаються у 30% пацієнтів, тоді як при постійному – лише у 18%. Оцінка біомеханіки ходи на рівній поверхні зафіксувала правильну локомоцію у 67% користувачів постійних протезів та лише у 14% осіб із тимчасовими виробами, де основними дефектами виступили нерівномірність кроку (34%) та перенесення ваги на здоровий бік (20%). Доведено чітку залежність мобільності від часу після операції: частка осіб, які ходять без додаткової опори, зростає з 33% (термін до 1 року) до 75% (термін понад 5 років). Функціональний моніторинг за допомогою часового тесту «Встань і йди» (TUG) зафіксував середній результат у популяції на рівні 20,22±11,86 с, із дещо вищими показниками при трансфеморальній ампутації порівняно з транстибіальною (20,29 с проти 20,12 с). Однофакторний регресійний аналіз підтвердив статистично значущий взаємозв'язок (p<0,05) між швидкістю виконання TUG та такими змінними, як вік пацієнта (p=0,03), причина ампутації, рівень втрати кінцівки (p < 0,01), тривалість щоденного носіння протеза (p<0,01) та використання додаткових засобів опори (p<0,01). Зроблено висновок про необхідність інтеграції об'єктивних функціональних тестів у практику реабілітації для персоніфікованого біомеханічного налаштування протезів.