МІЖСЕКТОРАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ ПРИ РОЗРОБЦІ ТА ВПРОВАДЖЕННІ ПОЛІТИК ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Abstract

Сучасні процеси трансформації системи охорони здоров'я орієнтовані на впровадження європейської парадигми «Здоров'я в усіх політиках» (Health in All Policies) та концепції «Єдине здоров'я» (One Health). У цьому контексті особливого значення набуває розробка інтегрованих міжвідомчих механізмів управління біологічними, екологічними, професійними та психосоціальними ризиками, що дозволяє забезпечити збереження людського капіталу в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена тим, що триваючий повномасштабний збройний конфлікт став екстремальним макроекономічним та демографічним шоком для України, який спричинив масове руйнування інфраструктури, колапс традиційних систем санітарного контролю на окупованих територіях та безпрецедентну внутрішню міграцію населення. У цих реаліях класичні, ізольовані відомчі підходи виявилися неефективними. Забезпечення стійкості суспільства вимагає синхронізації зусиль медичного, ветеринарного, екологічного, освітнього та економічного секторів державного управління. Об'єктом дослідження є багаторівнева система управління громадським здоров'ям України, яка функціонує під впливом агресивних воєнних, соціально-економічних та екологічних детермінант. Предметом дослідження визначено організаційні моделі, нормативно-правове забезпечення, форми, інструменти та практичні алгоритми міжсекторальної взаємодії державних, громадських і приватних інституцій. У першому концептуальному блоці власних досліджень проаналізовано практичну реалізацію підходу One Health у системі епідеміологічного нагляду за зоонозними інфекціями та екологічними загрозами. Науково обґрунтовано, що купірування цих ризиків вимагає створення постійно діючих міжвідомчих комісій, які об'єднують ЦКПХ, Держпродспоживслужбу, екологічні інспекції та органи місцевого самоврядування для проведення спільних профілактичних заходів (пероральна імунізація, дератизація, модернізація водомереж). Другий аналітичний блок присвячений деконструкції трансформації епідеміологічного ландшафту виробничого травматизму під впливом війни. Доведено, що безпека праці перестала бути суто інженерною проблемою окремих підприємств і перетворилася на чинник національної безпеки. У третьому блоці досліджень оцінено ефективність розгортання міжсекторальної відповіді на ментальну кризу через імплементацію міжнародної програми ВООЗ mhGAP та Всеукраїнської програми «Ти як?». Емпіричний аналіз показав успішність механізму делегування повноважень (task-shifting). У Тернопільській області станом на кінець 2024 року 86 % лікарів первинної ланки пройшли сертифікаційне навчання, інтегрувавши ментальний скринінг у рутинну практику. У четвертому розділі сформульовано комплексний проєкт рекомендацій щодо вдосконаленню координації, який включає три ключові інноваційні вектори: цифрова конвергенція, нормативно-правова гнучкість та економічне стимулювання.