Клініко-експериментальне обґрунтування шляхів та методів підвищення ефективності лікування внутрішньо-кореневої резорбції зубів

Abstract

У дисертації наведено теоретичне узагальнення, представлено нові погляди у вирішенні актуального завдання сучасної стоматології, що полягає в підвищенні ефективності ендодонтичного лікування пацієнтів із внутрішньо-кореневою резорбцією (ВКР) зубів на основі експериментальної моделі патології та клініко-патогенетичного обґрунтування оптимального алгоритму терапії. Оцінено за результатами анкетування інформаційну обізнаність практикуючих лікарів-стоматологів щодо ендодонтичного лікування ВКР зубів. Визначено фактори ризику виникнення ВКР зубів на основі даних анамнезу захворювання пацієнтів і клінічних проявів. Встановлено клініко-рентгенологічні особливості перебігу внутрішньо-кореневої резорбції зубів із перфорацією дентину кореня та без неї. Дано оцінку мінералізуючого потенціалу ротової рідини в пацієнтів із внутрішньо-кореневою резорбцією зубів за вмістом кальцію, фосфору, молярним співвідношенням Ca/P та активністю кісткових ізоферментів. Створено експериментальну модель ВКР in vitro та проведено метод діафанізації для покращення візуалізації при проведенні порівняльної оцінки методів лікування кореневих каналів. Досліджено якість іригації ділянки резорбції за ефективністю вимивання барвника «Indian Ink» шляхом визначення показників оптичної щільності різних іригаційних розчинів. На експериментальній моделі проведено порівняльну оцінку та визначено оптимальний спосіб видалення змазаного шару дентину із застосуванням розчину 17 % EDTA та активацією іриганта, встановлено його оптимальну експозицію. Оцінено площу заповнення обтураційного матеріалу в ділянках резорбції на знімках прицільних рентгенограм і на поперечних зрізах екстрагованих зубів із використанням дентального відеомікроскопа при різних методах обтурації. На основі гістологічного дослідження визначено клітинний склад біоптату з ділянки резорбтивного ураження, що надає глибше розуміння патологічних процесів, пов’язаних із ВКР зубів. СЕМ-методом досліджено ультраструктурний стан дентину кореневого каналу після ротаційної механічної обробки та при застосуванні різних середників і методів активації іригантів для видалення змазаного шару дентину. На основі експериментальних даних із використанням СЕМ-методу дослідження та енергодисперсійного атомного рентгенструктурного мікроаналізу показано найоптимальніший метод обтурації кореневого каналу з подальшими процесами біомінералізації. За результатами СЕМ-дослідження підтверджено інтратубулярну біомінералізаційну здатність МТА-герметика при його застосуванні в якості матеріалу для обтурації кореневого каналу. Результати проведеного СEM-аналізу є першим підтвердженим звітом про біомінералізований апатит, який проникає в глибину дентинних канальців на 350-400 мкм із різноманітністю кристалічної наноструктури, що відкриває нові можливості для біогерметичного пломбування системи кореневих каналів.