Особливості викорстання постійного моніторингу глюкози у пацієнтів з розладами сну та тривожністю

Abstract

Робота присвячена вивченню особливостей використання постійного моніторингу глюкози у пацієнтів з розладами сну старшого та похилого віку які хворіють на цукровий діабет. Було відібрано 40 пацієнтів з розладами сну, яким було проведено опитування щодо наявності тривожності та депресії. 40 пацієнтів з цукровим діабетом без розладів сну склали контрольну групу. Наші дослідження показали що серед усіх пацієнтів з ЦД 2 типу контрольної групи 67,5% з них не мали вираженої тривожності, у 22,5% була підозра на наявність тривожності і лише 10% опитаних мали високу ймовірність тривожності. В той час як у людей з ЦД та розладами сну (досліджувана група) лише у 17,5% не було виражених проявів тривожності, 27,5% мали підозру а 55% високу ймовірність. При опитуванні пацієнтів щодо депресії у 52,5% респондентів контрольної групи не виявлено ознак депресії, у 35%,- виявлено підозру і у 12,5% високу ймовірність до депресії. В той же час у пацієнтів з розладами сну у 25% осіб не виявлено ознак депресії, у 30% була підозра і у 45% висока ймовірність виникнення депресії. Як свідчать дані аоказники тривожності і депресії у пацієнтів з розладами сну були майже однаковими: 55% і 45% відповідно. Всім пацієнтам з розладами сну було поставлено постійний моніторинг глюкози з метою оцінки у них показників глікемії та вплив ПМГ на емоційний стан обстежуваних. Через два тижні додатково до ПМГ були застосовані сеанси психотерапії. Показано що у літніх пацієнтів використання моніторингу може провокувати погіршення сну, підвищення тривожності та як результат погіршення глікемічного контролю. В той же час поєднання психотерапії з використанням постійного моніторингу глюкози значно покращує глікемічний контроль пацієнтів, зменшує у них відчуття тривоги та депресії що в свою чергу сприяє покращенню сну.