Статус медичної сестри у мультидисциплінарній команді спостереження пацієнтів з гіпертонічною хворобою та психічними розладами в умовах війни

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена вдосконаленню менеджменту гіпертонічної хвороби (ГХ) у хворих в поєднанні з ментальними розладами мультидисциплінарною командою з важливою участю медсестри. В Україні протягом останніх років проводить реформування медичної системи, яка ставить завдання якісно нової підготовки медичних сестер. Реформа медсестринства впроваджує не лише здійснення медсестрою певних функцій (виконання лікарських призначень, робота у бригаді), а і самостійних ланок медсестринського процесу — висококваліфікованого догляду і належної допомоги пацієнту. Мета медсестринського процесу - підтримання здоров’я, запобігання захворюванням, сприяння покращення стану хворого, одужання та відновлення його здоров’я. Впродовж останнього часу модель медсестринського догляду значно трансформувалась, проте особливо важливі зміни спостерігаються у підходах до психічного здоров’я людини. Саме тому проблема сучасного статусу медсестри проблеми охорони психічного здоров'я є надзвичайно актуальною та своєчасною. Для досягнення поставленої мети до дослідження були залучені пацієнти з верифікованим діагнозом ГХ І та ІІ стадій та наявністю ознак ментальних порушень. Гіпотезою наукового дослідження стало твердження, що хворі на гіпертонічну хворобу, поширеність якої у суспільстві дуже висока, в умовах війни мають додаткові потужні чинники, які сприяють появі цих розладів. На вираженість психічних порушень має вплив і тривалість артеріальної гіпертензії. Відповідно до цього такі хворі потребують особливого спостереження, яке здійснює мультидисциплінарна команда і особлива роль у якій відводиться медсестрі – помічнику сімейного лікаря. Таким хворим, окрім ретельного спостереження, моніторингу артеріального тиску, проведення ефективної антигіпертензивної терапії потрібен необхідний і особливий підхід до розробки заходів корекції психічних порушень з активним залученням медсестри. Обстежено 86 хворих, що спостерігались у Тернопільському районному центрі первинної медичної допомоги та КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Залежно від тривалості хвороби всі досліджені були розподілені на дві групи: до 1-ї увійшли 42 пацієнтів з гіпертонічною хворобою І та ІІ стадій та проявами психічих порушень, тривалість артеріальної гіпертензії на момент участі в дослідженні становила до 5 років; до групи 2 – 44 пацієнти, тривалість хвороби становила понад 5 років. Усі етапи роботи були проведені з дотриманням принципів біоетики згідно із «Загальною декларацією про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)» та Гельсінською декларацією «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей». У дослідженні використовувались соціально-демографічний, клініко- анамнестичний, психодіагностичний та статистичний методи. Робота з хворими проводилась під контролем сімейного лікаря. Діагностику та лікування АГ ІІ стадії здійснювали згідно з Уніфікованим клінічним протоколом первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія», 2024 року; клінічною настановою з артеріальної гіпертензії Асоціації кардіологів України (2016) та рекомендаціями Європейської асоціації кардіологів (2018). У процесі роботи досліджено особливості клініко-психопатологічної симптоматики, вивчено вираженість проявів астенії, тривоги та депресії, проведено оцінку якості життя, проаналізовано особисті особливості досліджених та варіанти їхньої стрес-долаючої поведінки. Дослідження проводилось за наступними етапами. 1. Підготовка до досліджень, розробка індивідуальної анкети та програм обстеження, проведення підбору хворих з АГ для дослідження. 2. Проведення клініко-діагностичного обстеження, що передбачало проведення клінічної бесіди (клінічне інтерв’ю за розробленою анкетою з метою деталізації скарг щодо наявності ментальних порушень. Діагностику психічних порушень проводили з допомогою наступних шкал: методика «Суб’єктивна оцінки астенії (Multidimensional Fatigue Inventory, MFI-20 E. Smets et al.,1994); методика «Інтегративний тест тривожності», розробленої Бізюк А.П та спів.; шкала «Самооцінка депресії» Zung W.W. (1965); методика оцінки якості життя Mezzich et al.,1999 в адаптації Н.О. Марути, 2001. 3. Психо-корекційний етап - проведення комплексу психоосвітніх лекцій, тренінгів з метою засвоєння практичних знань для роботи зі стресами та тривогою. 4. Проведення порівняльного аналізу результатів застосування низки корекційних заходів у досліджуваних хворих, оцінка результатів проводилась через 2 місяці. За результатами дослідження у пацієнтів з гіпертонічною хворобою з різною тривалістю хвороби було виявлено тенденцію до погіршення дезадаптивного стану з початком великої війни, що проявилось появою тривожної, астенічної і депресивної симптоматики. Серед досліджуваних хворих 2 групи (хворі з тривалістю захворювання більше 5 років), на відміну від досліджуваних 1 групи (пацієнти з тривалістю хвороби менше 5 років), достовірно частіше спостерігались наступні розлади адаптації: тривога, астенія і депресія, що демонструє тенденцію до погіршення психопатологічного стану хворого при тривалості артеріальної гіпертензії більше 5 років. Поряд з тим, у досліджуваних 2 групи спостерігався і достовірно вищий рівень депресії. Усі її випадки серед обстежених обох груп відповідали легкому рівню, що свідчить про наявність депресивного стану у межах розладів адаптації в умовах війни. Також встановлено вищі ризики виникнення симптомів психічних розладів у досліджуваних 2 групи порівняно з частотою їх виникнення у хворих 1 групи, що стверджує припущення про вплив на них зовнішніх факторів (війна). У процесі дослідження також виявлено категорію хворих, які потребували здійснення корекційних заходів, що направлені на нівелювання впливів психопатологічних феноменів. Досліджено і якість життя хворих на ГХ з різної її тривалістю та наявністю психічних порушень, а також їх взаємозв'язок з ознаками розладів адаптації. Науково обґрунтовано впровадження у практику первинної ланки медичної допомоги персоніфікованої системи корекції психічних порушень у хворих на ГХ, залежно від її тривалості. Заходи корекції розроблено з акцентуацією зменшення наслідків війни для досліджуваних обох груп. Отримані дані обгрунтовують необхідність впровадження заходів ранньої діагностики і корекції психічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу з початку її діагностики, та залучення у мультидисциплінарну команду, окрім сімейного лікаря та медсестри, спеціалістів у галузі психіатрії у хворих з більшою тривалістю хвороби.