| dc.description.abstract | Дисертація присвячена з’ясуванню вікових закономірностей ремоделювання структур сечового міхура, його судинного русла у свиней-самців в’єтнамської породи при гострій затримці сечі в умовах експериментальної пострезекційної легеневої артеріальної гіпертензії. Виявлено, що у процесі старіння спостерігається виражена структурна перебудова сечового міхура. При цьому зменшується товщина слизової оболонки, підслизової основи, м’язової оболонки, збільшується товщина адвентиції, зростає також відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів. Порушень структурного гомеостазу на тканинному та клітинному рівнях досліджуваного органа не спостерігалося, що підтверджувалося стабільністю підслизово-слизового, підслизово-м’язового індексів та ядерно-цитоплазматичноми відношеннями в епітеліоцитах слизової оболонки сечового міхура та ендотеліоцитах його артеріального русла. Експериментальна гостра затримка сечі призводить до істотної перебудови стінки сечового міхура, що характеризується вираженими порушеннями органного, тканинного та клітинного структурних гомеостазів сечового міхура, які істотно зростають з віком та тривалістю змодельованої патології. При цьому виникає виражена структурна перебудова гемомікроциркуляторного русла: звуження приносної і обмінної ланок, розширення виносних судин. Пострезекційна артеріальна легенева гіпертензія суттєво ускладнює перебіг гострої затримки сечі, призводячи до виражених патоморфологічних змін сечового міхура на всіх рівнях його структурної організації. | uk |
