Закономірності ремоделювання кровоносних судин органів черевної порожнини за умов тонкокишкової непрохідності та її хірургічної корекції (експериментальне дослідження)

Abstract

Дисертація присвячена новому вирішенню актуальної наукової проблеми – встановленню закономірностей перебудови судин органів черевної порожнини в динаміці розвитку гострої тонкокишкової непрохідності та після її корекції. Встановлено, що на ранніх стадіях моделювання непрохідності судини тонкої кишки і селезінки реагують частковим зниженням опірності і збільшенням пропускної здатності. У віддалені терміни опірність їх судин посилюється, а пропускна здатність зменшується. Реакція печінкових і ниркових артерій з самого початку має характер прогресуючої вазоконстрикції. Зниження печінково-артеріального кровотоку в ранні терміни відбувається на тлі посилення портальної перфузії. Перебудова органного ниркового кровотоку при цьому дещо відтермінована. Відновлення прохідності травного каналу після його попередньої оклюзії на перших порах не приводить до покращення кровообігу в органах черевної порожнини, а виявлені попередньо розлади навіть, навпаки, дещо поглиблюються. Запропоновано новий спосіб дозованого відновлення кишкової прохідності. Уповільнення пасажу вмісту і плавне відновлення параметрів кишки при цьому дозволяє уникнути виражених проявів реперфузійного синдрому за рахунок поступового відновлення органного кровообігу.