| dc.description.abstract | Дисертаційне дослідження присвячене вивченню природи та механізмів регуляції циркадіанного ритму функції нирок, ролі гломеруло-тубулярного балансу і тубуло-гломерулярного зворотного зв’язку в нормі та при експериментальному нефриті. Проведені дослідження чітко засвідчили наявність циркадіанного ритму функціональної активності окремих відділів нефрону. В світлову фазу добового циклу, найімовірніше за рахунок підвищення рівня серотоніну, в нирковій паренхімі і зниження синтезу оксиду азоту розгортався процес зниження швидкості гломерулярної фільтрації, підвищення реабсорбції іонів натрію в канальцевому апараті нефрону, що реалізувалось значним зниженням концентрації іонів натрію в області macula densa. В темнову фазу добового циклу оксид азоту нівелював вплив серотоніну на приносну артеріолу. Проксимальна реабсорбція натрію підвищувалась, як і в світлову фазу, але реабсорбція іонів натрію в дистальному канальці суттєво знижувалась. Такий вплив серотоніну і оксиду азоту на функціональний стан нефрону в темнову фазу добового циклу призводив до суттєвого підвищення концентрації іонів натрію в області macula densa і значного натріурезу. Отримані нами дані дозволяють зробити висновок, що серотонін і оксид азоту виступають активними регуляторами як біоритмічної активності нейронів супрахіазматичного ядра, так і циркадіанної активності периферійного внутрішньониркового пейсмекера. За умов блокади центрального пейсмекера серотонін і оксид азоту в нирці зберігають адаптивні гломеруло-тубулярні та тубуло-гломерулярні взаємини, що дозволяє нирці підтримувати циркадіанний ритм не лише у інтактних щурів, а і при експериментальному нефриті. | uk |
