Структурно-функціональна та гістотопографічна організація емалі різних класів зубів та великих слинних залоз людини

Abstract

Дисертація присвячена проблемі вивчення гістофункціональних та гістотопографічних особливостей будови емалі зубів та великих слинних залоз людини і теоретичному обґрунтуванню процесів біомінералізації емалі на етапах гістогенезу. На підставі широкого комплексного вивчення отримано нові дані та поглиблено існуючі уявлення стосовно перебігу процесу біомінералізації емалі на етапах ембріогенезу та після прорізування зуба в ротову порожнину. Доведено, що в процесі ембріогенезу емалі первинна біомінералізація зумовлена синтезом преамелобластами наносферитів. Процес вторинної біомінералізації характеризується утворенням призмової емалі двома типами диференційованих амелобластів, тиксотропним заміщенням білків емалі кристалами гідроксиапатиту. Третинна біомінералізація емалі забезпечується слиною, яка за рахунок особливостей цитоструктури клітин посмугованих проток великих слинних залоз збагачена органічними та неорганічними сполуками, що шляхом її проникнення в поверхневі заглиблення емалі і, в подальшому, через ламели, формують емалеві снопики, утворюючи лінії біомінералізації Ретціуса. Проведене дослідження дає можливість стверджувати, що в ділянках ліній Ретціуса головки емалевих призм утворюють смектичну форму, у призмовій емалі головки та хвости мають нематичну, а в безпризмовій емалі кристали формують холестеричну будову рідких кристалів. Комплекс застосованих методик дає можливість довести, що тинкторіальний характер секреторних гранул ацинарних гландулоцитів має тенденцію до зміни при різній функціональній активності слинних залоз. Встановлено, що у великих слинних залозах місцевий захистний бар’єр представлений плазмоцитами, макрофагами в міжацинарному інтерстиції, а також макрофагами і мастоцитами в перипротоковій сполучній тканині.