Прогнозування ризику виникнення та лікування післяопераційних гнійних ускладнень у хворих з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини

Abstract

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі клінічних закономірностей формування гострого перитоніту та вирішення важливої науково-практичної задачі – покращання результатів лікування хворих на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини, шляхом розробки діагностично-прогностичного підходу виникнення гострого перитоніту та його запобігання із використанням запропонованого оптимізованого комплексного лікування. Запропонований пристрій для фракційного зрошення і дренування очеревинної порожнини, методика електростимуляції кишечнику у лікуванні розлитого перитоніту ІІІ-Б ступеня тяжкості та особливості консервативної терапії таких хворих сприяли зниженню показника внутрішньочеревного тиску в основній групі хворих до 10,5±1,54, порівняно з 15,5±1,37 у хворих контрольної групи (Р<0,05), вмісту молекул середньої маси до 0,341±0,011 і 0,403±0,012 од опт. щільн., відповідно (Р<0,01), зменшенню частоти гнійно-септичних ускладнень з 28,2 до 23,3 % (Р<0,01), виконання релапаротомій – на 4,4 % (Р<0,05).