| dc.description.abstract | Серед населення планети травми опорно-рухового апарату за поширеністю посідають одне з провідних місць. Переломи кісток є причиною тимчасової непрацездатності, а у певних випадках і причиною виникнення інвалідності хворих.
Тривалість лікування та реабілітації хворих із переломом кісток верхніх кінцівок проходить за декілька місяців. Розробка програм фізичної реабілітації для осіб після оперативного лікування переломів верхніх кінцівок є актуальною проблемою для сучасної медичної реабілітації й травматологічної науки.
Покращення трофіки хворої кінцівки посідає особливе значення для сприятливого прогнозу після операції та для післяопераційного комплексного відновлювального лікування.
Зазвичай у місці перелому в результаті впливу травмуючого фактору, відбувається порушення кровообігу та венозний стаз, що призводить до тканин суглоба чи гіпоксії м’язів, й в результаті до атрофії м’язів, контрактур, гіпотрофії.
Беручи до уваги вище наведене, патогенетичні механізми впливу засобів фізіотерапії та лікувальної фізкультури були направлені на зменшення гіпоксії тканин в результаті активації місцевого та загального кровообігу, нормалізації метаболізму за рахунок зміцнення м’язової системи та покращення регуляції водно-сольового обміну.
Особливу увагу під час складання програми фізичної реабілітації в осіб із переломами кісток верхніх кінцівок потрібно звертати на збереження функціональної здатності усіх м’язів та об’єму рухів в суглобах суміжних із місцем травми.
Мета дослідження – проаналізувати вплив комплексу реабілітаційних заходів при переломах кісток верхніх кінцівок у пацієнтів. | uk |
