ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ

Abstract

Експерти ВООЗ визначили епідемію хронічних неінфекційних захворювань, особливо хвороби системи кровообігу (ХСК). Понад 75,0 % випадків смерті від ХСК трапляються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Зростання смертності свідчить про неефективність профілактики і реабілітації. Ішемічна хвороба серця (ІХС) в Україні значно зросла за останні 15 років, становлячи серйозну загрозу для населення. ІХС призводить до високих показників захворюваності та смертності від хвороб серця і складає 71,1 % структури смертності. Ця хвороба також лідирує в причинах первинної інвалідності (19,5 %). Якість життя хворих з ІХС суттєво погіршується, але дослідження за останні десятиріччя принесли значущі результати у розумінні та лікуванні цієї патології. Фізична активність у вільний час може значуще знизити ризик серцево-судинних подій і продовжити очікувану тривалість життя на приблизно п’ять років. Фізична активність допомагає у покращенні сили та витривалості серцево-судинної системи, зменшує ризик нових серцевих подій та сприяє збереженню оптимальної маси тіла. Реабілітаційні заходи не лише сприяють фізичному відновленню, але й впливають на психологічний аспект. Пацієнти, які проходять реабілітацію, часто відчувають покращення якості свого життя, збільшуючи самооцінку та знижуючи рівень стресу. Для кращого контролю фізичної активності пацієнтів та їх стимулювання і підтримки актуальним є застосування телереабілітаційних технологій у кардіореабілітації, а саме при ІХС. Отже, реабілітаційні заходи, які включають телереабілітаційні технології у хворих на ІХС є необхідним елементом комплексного лікування, спрямованого на покращення фізичного, психічного та соціального благополуччя пацієнтів. Згідно літературних даних доведено, що комплексна реабілітація, заснована на збільшенні фізичної активності, є одним із найважливіших засобів покращення прогнозу у хворих на ІХС. Проте, більшість кардіологічних пацієнтів в Україні не залучена до програми кардіореабілітації через такі причини, як: велика відстань від дому до реабілітаційного центру, зміна соціально-економічних умов, виїзд за кордон, інвалідність пацієнта, вік, мала обізнаність лікаря щодо переваг карідіореабілітації, а саме вплив збільшення фізичної активності, та інші. Відсутність післялікарняного етапу кардіореабілітації програми у пацієнтів з ІХС робить неможливим вирішити її завдання. Для вирішення цієї проблеми можна використати такі засоби, як телемоніторинг та телереабілітація. У зв’язку із значною кількістю пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, а особливо з ІХС актуальним є пошук оптимальних та ефективних підходів до реабілітації таких пацієнтів, що відповідає обраній нами темі «ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ»