Особливості ураження серця в динаміці краніоскелетної травми у щурів різної статі та його корекція

Abstract

У дисертації встановлено гендерні особливості впливу краніоскелетної травми на метаболічні та функціональної порушення і структурні зміни в серці в динаміці гострого періоду, періодів ранніх і пізніх проявів травматичної хвороби, а також виявлено гендерну ефективність 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в корекції виявлених порушень. Виявлено, що під впливом краніоскелетної травми у щурів різної статі порівняно з контролем в серці відмічають зростання інтенсивності процесів ліпідної пероксидації, що виявляють статистично значущим зростанням вмісту дієнових конʼюгатів та реагентів до тіобарбітурової кислоти з максимумом порушень через 3 доби посттравматичного періоду і наступим зниженням, яке тільки у самиць досягає рівня контролю. Показано, що краніоскелетна травма у щурів різної статі супроводжується суттєвим зниженням порівняно з контролем показників ензимної та глутатіонової ланок антиоксидантного захисту з максимумом порушень через 7 діб експерименту і подальшим покращенням до 28 доби. Ступінь відхилень досліджуваних показників стосовно контролю в динаміці експерименту суттєво більший у самців, ніж у самиць. Доведено, що експериментальна краніоскелетна травма у самиць і самців супроводжується посиленням процесів ендогенної інтоксикації, свідченням чого є зростання порівняно з контролем вмісту в сироватці крові фракцій молекул середньої маси, визначених при довжинах хвилі 238, 254,260 та 280 нм з максимумом через 7 діб посттравматичного періоду і наступним зниженням, яке тільки у самиць через 28 діб за вмістом фракцій 238, 260 та 280 нм досягають рівня контролю. За умов краніоскелетної травми виявлено гендерні відмінності відхилень показників варіаційної пульсометрії та центральної гемодинаміки: у самиць в посттравматичному періоді відмічають посилення централізації управління серцевим ритмом з максимумом зростання Індексу напруження порівняно з контролем через 3 доби посттравматичного періоду, в той час як у самців травма супроводжується активацією центральних механізмів як в гострий період – через 1 добу посттравматичного періоду, так і через 14-28 діб посттравматичного періоду. Під впливом травми у самиць відмічають дві фази зростання пульсове кровонаповнення – через 1 добу та через 14 і 28 діб експерименту, яке в ці в ці терміни суттєво більше у самиць, ніж у самців. Показано, що краніоскелетна травма викликає значні патоморфологічні зміни у структурі міокарда, які прогресують з часом і супроводжуються деструкцією кардіоміоцитів, фрагментацією міофібрил, інтрацелюлярним і периваскулярним набряком, дисваскуляризацією та розвитком склеротичних змін і впродовж посттравматичного періоду переважають у самців, ніж у самиць. Виявлено гендерні особливості ефективності 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату, застосування якого в дозі 100 мг‧кг-1 у щурів різної статі порівняно зі щурами без корекції через 7, 14 і 28 діб експерименту призводить до суттєвого покращення в серці досліджуваних метаболічних та функціональних порушень і морфологічних змін. Ефективність препарату у щурів-самців є вищою.