| dc.description.abstract | Актуальність дослідження: Проблема довгонезаживаючих ран є гострою та актуальною в сучасній медичній практиці, оскільки такі рани значно знижують якість життя пацієнтів, можуть призводити до серйозних ускладнень і потребують тривалого лікування. Особливо це стосується пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як діабет, венозна недостатність або імуносупресія. Важливим аспектом є також економічна складова, оскільки лікування довгонезаживаючих ран потребує значних фінансових витрат. Отже, дослідження новітніх технологій у цій галузі є надзвичайно важливим для підвищення ефективності лікування та зменшення витрат.
Мета дослідження: Основною метою даної роботи є аналіз і впровадження інноваційних технологій у лікування довгонезаживаючих ран для покращення клінічних результатів і підвищення якості життя пацієнтів.
Завдання дослідження:
• Провести огляд сучасних технологій та методів лікування довгонезаживаючих ран.
• Вивчити ефективність використання біоматеріалів у лікуванні ран.
• Дослідити можливості клітинних технологій у стимуляції регенеративних процесів.
• Оцінити роль нанотехнологій у прискоренні загоєння ран.
• Проаналізувати результати клінічних випробувань новітніх препаратів і технологій.
Методи дослідження:
При виконанні магістерської роботи були використані такі методи дослідження, як теоретичний аналіз інформаційних джерел та наукової літератури з досліджуваних питань, емпіричні та клінічні дослідження (аналіз історій хвороби, участь в огляді пацієнтів, проведення анкетування), методи математичної статистики.
Основні результати:
1. Біоматеріали: Дослідження показало, що використання біоматеріалів, таких як гідрогелі, колагенові матриці та біоактивні пластирі, значно покращує процес загоєння ран завдяки підтримці вологості, захисту від інфекцій та стимуляції клітинної активності.
2. Клітинні технології: Введення стовбурових клітин та факторів росту в зону рани сприяє активній регенерації тканин. Експериментальні дані свідчать про підвищення швидкості загоєння та зменшення розмірів рани.
3. Нанотехнології: Використання наночастинок срібла, золота та інших металів у поєднанні з традиційними методами лікування демонструє підвищену антимікробну активність та прискорення процесів загоєння за рахунок стимуляції клітинного метаболізму.
4. Новітні технології: Аналіз клінічних випробувань показав, що застосування сучасних фармакологічних засобів, таких як генна терапія, є перспективним напрямом у лікуванні хронічних ран
Висновки: В результаті опрацювання різних літературних джерел нами було констатовано, що особливістю довгонезаживаючих ран є порушення вираженості та тривалості фаз ранового процесу, а також їхньої послідовності. Процес загоєння відстрочений, неповний і не скоординований, може тривати кілька років, або взагалі рана може не загоюватися. Ці рани викликають у хворих хронічний емоційний стрес і є важкою ношею як для пацієнта, так і для системи охорони здоров'я.
Таким чином досліджені нами сучасні технології лікування хронічних гнійних ран та опікових травм мають значний терапевтичний ефект і заслуговують на широке впровадження у лікувальних закладах нашої країни. | uk |
