Оцінка якості життя пацієнта в післяопераційному періоді залежно від виду пластики пахових гриж

Abstract

У роботі представлені матеріали клінічних досліджень пацієнтів з діагнозом – пахова грижа, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ТМКЛШД м. Тернопіль, на протязі 2023р. Пахові грижі є поширеною проблемою в усьому світі і мають поширеність 1,7% серед дорослого населення. Цей показник зростає до 4% у пацієнтів старше 45 років, оскільки їх частота зростає з віком, і вони становлять 75% усіх гриж черевної стінки. Метою дослідження було оцінити якість життя пацієнтів в ранньому та пізньому післяопераційному періоді після пластики пахових гриж відкритими та лапароскопічною методиками з та без використання імплантів. У дослідження включено 84 пацієнти із діагнозом пахової грижі. Були проаналізовані медичні карти хворих: 1 групи (34 пацієнти) яким проводилася пластика мініінвазивно лапароскопічно методикою ТАРР, 2 групи (22 пацієнта) пластика по Ліхтенштейну з використаннями поліпропіленового імпланта, 3 групи (20 пацієнтів) проводилася пластика по Шоулдайсу без використання імплантів. Порівнювалися якість оперативного втручання, кількість ускладнень, рівень больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді, оцінювалася якість життя пацієнтів що перенесли оперативне втручання в ранньому та пізньому післяопераційному періоді з акцентом на догляд за хворими середнім мед персоналом. З цією метою використовувалися міжнародні шкали оцінки якості життя ЕuraHS-QoL та MOS SF-36. Проаналізувавши результати досліджень чітко встановлено вірогідно меншу кількість інтра та післяопераційних ускладнень у групі 1 (11,8%) де проводилася мінінвазивна лапароскопічна пластика, в порівнянні з 2(56,7%) і 3(68.2%) групами. Якість життя пацієнтів в ранньому післяопераційному періоді була вища в 1 групі, що підтверджувалося даними нижчого рівня больового синдрому та більшою рухливістю пацієнтів. 2 і 3 група відповідно потребували більше витрат та уваги з боку середнього медперсоналу (інєкції знеболюючих та перевязки). Терміни перебування в стаціонарі були меншими в пацієнтів 1 групи (економічна доцільність краща). В пізньому післяопераційному періоді якість життя пацієнтів усіх 3 груп була високою, що говорить про ефективність використання методик.