Роль медсестри у забезпеченні заходів кваліфікованої реанімації при раптовій зупинці кровообігу у соматичному відділенні лікарні

Abstract

Невідкладні стани у відділеннях стаціонару є серйозною медичною проблемою, яка вимагає негайних медичних втручань. У стаціонарних хворих вони можуть виникати у вечірній і нічний час, коли у відділеннях головну місію виконує медсестринський склад. До прибуття чергового лікаря чи реанімаційної бригади саме сестра медична повинна вміти розпізнати невідкладний стан, викликати реанімаційну бригаду та виконати первинні рятувальні дії до її прибуття. Однак дотепер недостатньо вивчено характер невідкладних станів та їх частоту, з якими мають справу сестри медичні стаціонару, забезпеченість відділень виробами медичного призначення і лікарськими засобами для проведення рятувальних дій та ефективність підготовки сестер медичних з невідкладних станів у медсестринстві. Обʼєкт дослідження: невідкладні стани у відділенні стаціонару та шляхи оптимізації медсестринських втручань при невідкладних станах. Мета дослідження: з’ясувати характер і частоту виникнення невідкладних станів у відділеннях стаціонару й ефективність медсестринських втручань до прибуття реанімаційної бригади і намітити напрямки їх удосконалення. Завдання дослідження: - визначити частоту та характер невідкладних станів у відділеннях стаціонару в надкладсерному закладі охорони здоровʼя; - провести аналіз субʼєктивної оцінки особистих знань, навичок та вмінь медичних сестер стаціонару при виконанні медсестинських втручань при невідкладних станах; - розробити «аварійний візок» та систему додаткової підготовки медичних сестер стаціонару для підвищення ефективності надання медичної допомоги при виникненні невідкладних станів у відділеннях стаціонару. В результаті дослідження встановлено, що у надкластерному лікувальному закладі, як зазначають дані анонімного опитування 200 сестер медичних та братів медичних, які представляли 20 відділень (хірургічного і терапевтичного спрямування), за частотою рейтинг невідкладних станів, який виникав у відділеннях, був таким: 1 – непритомність різного походження, 2 – гіпоглікемічна кома та судоми, в т. ч. напад епілепсії, 3 – тромбоемболія легеневої артерії, 4 – раптова затримка кровообігу, 5 – напад бронхіальної астми та анафілактичний шок, 6 – зовнішня чи внутрішня кровотеча, 7 – механічна непрохідність дихальних шляхів. Час прибуття реанімаційної бригади коливався від 4 до 10 хв. Найгірше респонденти оцінили свої можливості при наданні невідкладної допомоги хворим з тромбоемболією легеневої артерії, гострою внутрішньою кровотечею, в т. ч. з легень, гіпоглікемічною комою та раптовою затримкою кровообігу. Особистий рівень знань з медицини невідкладних станів, за 100-бальною шкалою, респонденти оцінили в (92,22,6) бала. Одним із засобів оптимізації технології розпізнавання і надання медичної допомоги пацієнтам у разі раптового виникнення невідкладного стану у відділеннях багатопрофільної лікарні є впровадження реанімаційного візка, що вимагає індивідуальної розробки, застосування з урахуванням спектра невідкладних станів кожного відділення зокрема та додаткової підготовки медичних сестер. Висновки. Серед невідкладних станів у своїй практичній діяльності сестри медичні відділень стаціонару найчастіше мають справу з непритомністю, гіпоглікемічною комою, судомами, в т. ч. нападом епілепсії, тромбоемболією легеневої артерії та раптовою затримкою кровообігу. В забезпеченні відділень стаціонару лікарськими засобами, виробами медичного призначення і підготовці сестер медичних необхідно приділити більшу увагу невідкладній медичній допомозі при тромбоемболії легеневої артерії, гострій внутрішній кровотечі, гіпоглікемічній комі та раптовій затримці кровообігу. Забезпечення відділень аварійними візками є перспективним напрямком оптимізації надання сестрами медичними невідкладної допомоги пацієнтам.