Структурні компоненти сітківки у нормі, при опіоїдному впливі та за умов корекції (експериментальне дослідження)

Abstract

У дисертаційній роботі на підставі даних, отриманих в результаті проведених досліджень з використанням сучасних морфологічних, гематологічних та біохімічних методів комплексно вивчено, детально проаналізовано та вирішено проблему експериментальної опіоїдної ретинопатії. Встановлено, що опіоїдна ретинопатія характеризується поступово наростаючим прогресуючим перебігом, супроводжується порушенням гематологічних та біохімічних процесів з послідовними структурними змінами у шарах сітківки. Встановлено особливості якісних та кількісних морфологічних змін у шарах сітківки на мікро - та ультраструктурному рівнях через 1, 2, 4, 6, 8,10,11 і 14 тижнів експериментального опіоїдного впливу. Виявлено особливості зміни показників коагуляційного гемостазу, ступеня оксигенації крові та біохімічних показників оксидативного стресу упродовж 14– тижевого експериментального опіоїдного впливу та їх значення у розвитку патоморфологічних змін у шарах сітківки. Надано статистичну порівняльну характеристику зміни показників коагуляційного гемостазу, ступеня оксигенації крові та біохімічних показників оксидативного стресу і проведено порівняльну паралель з динамікою морфологічних змін у субхронічний та хронічний періоди корекції експериментального опіоїдного впливу препаратом пентоксифілін. Виявлено закономірності змін у структурній реорганізації шарів сітківки у різних підгрупах корекції: пентоксифіліном у субхронічний та хронічний періоди експериментального опіоїдного впливу. Встановлено, що при проведенні корекції явищ опіоїдної ретинопатії у субхронічний та хронічний періоди експериментального опіоїдного впливу у підгрупах «пентоксифілін+налбуфін» відбувається наростання набрякових процесів, що торкаються усіх шарів сітківки. Така комбінація медикаментозного поєднання сприяла значному, прогресуючому погіршенню стратифікації клітин у шарах сітківки, що дозволяє зробити чіткий висновок про недопустиме поєднання цих препаратів (налбуфін та пентоксифілін) при проведенні корекції опіоїдного впливу з метою стабілізації дисциркуляторних змін в сітківці. Показано, що введення упродовж (4 тижнів) пентоксифіліну щурам у субхронічний та хронічний періоди опіоїдної ретинопатії (через 2 та 6 тижнів опіоїдного впливу) приводило до порушення двостадійного морфогенезу опіоїдної дисциркуляторної ретинопатії, яке можна охарактеризувати як прояв терапевтичного патоморфозу ретинопатії під дією пентоксифіліну. Пентоксифілін унеможливлює виникнення стадії некротичних змін та нормалізує метаболічні зрушення у клітинному представництві шарів сітківки.