Роль попереднього психоемоційного стресу в патогенезі порушень морфо- функціонального стану печінки в умовах комбінованої травми

Abstract

Дисертація присвячена з’ясуванню патогенетичних особливостей ураження печінки на тлі комбінованої механотермічної травми та встановленню ролі попереднього психоемоційного стресу в механізмах його розвитку. В умовах комбінованої механотермічної, травми порівняно з окремими опіком і політравмою, відмічаються більші порушення функціонального стану печінки на 1-7 доби спостереження з вищим рівнем показників перекисного окиснення, ендогенної інтоксикації, маркерів цитолізу і більшими порушеннями часточкової структури гепатоцитів. Відзначається виснаження вмісту SH-груп гомогенату печінки, до 3 доби спостереження збільшуються вміст церулоплазміну та загальна пероксидазна активність крові з наступним їх зниженням. Попередній стрес тривалістю 60 хв супроводжується покращенням більшості досліджуваних показників на 7 і, особливо, на 14 доби після травми і супроводжується відновленням структури печінкової часточки і посиленням регенерації. В його основі лежить мобілізація стрес-лімітуючих систем організму, що свідчить про те, що показники математичного аналізу серцевого ритму на 7 та 14 доби змінюються в бік парасимпатикотонії.