Патогенетичні механізми розвитку кисневої недостатності при гострому респіраторному дистрес-синдромі та її корекція антигіпоксантами

Abstract

Дисертація присвячена з’ясуванню закономірностей кисневого дисбалансу при експериментальному гострому респіраторному дистрес-синдромі та ефективності мексидолу і корвітину при їх профілактичному застосуванні. Впродовж двох годин після моделювання гострого респіраторного дистрес-синдрому зростає напруження та загальний вміст вуглекислого газу в артеріальній та венозній крові, значно знижуються показники насичення крові киснем та параметри ефективності оксигенації. Активується пероксидне окиснення ліпідів, підвищується активність ферментативної ланки антиоксидантного захисту, зменшується вміст глутатіону та зростає вміст церулоплазміну в сироватці крові. Відмічаються дизімунологічні реакції, які проявляються суттєвим підвищенням вмісту в сироватці крові циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів М і G. Аналогічно збільшується вміст продуктів ендогенної інтоксикації. У тканині легень, печінки та серця розвиваються виражені деструктивні процеси. Експериментально доведено вищу профілактичну ефективність поєднаного застосування мексидолу і корвітину, яка не тільки сприяє покращенню досліджуваних показників впродовж двох годин експерименту, але й підвищує виживання тварин.